Жила-Була жінка, і був у неї єдиний синок, якого кликали Том. Ростом він був не більше мізинця, і тому прозвали його Том з нігтик. Ріс він добрим і слухняним на радість матері. Ось досягся він повноліття, і мати повідомила його, що настав час вибирати собі наречену. Тому вліз у материн кишеня, вони осідлали коней і, сівши у візок, поїхали до королівського палацу. А у цього короля була красуня дочка. Але, до великої прикрості батька, була вона гігантського росту. До того ж дурочка. Тому жоден наречений не праг побрати її у дружин.
Уже під'їжджаючи до палацу, мати Тома раптом виявила, що її син зник. Вона прийнялася шукати його всюди й раптом почула тоненький голосок, який кликав: "Ку-ку, ку-ку! Я тут!" Вона повернулася на голос і побачила, що її синок сховався у кінській гриві. Вона витяглася його й, отшлепав гарненько, веліла більше так не робити. Але ви ж знаєте, як не міцні дитячі обіцянки! Та ось, не встигнули вони рушити далі, як Том з нігтик зник знову. Бідна мати обшукала всі навколо й раптом почула тоненький голосок: "Ку-ку, куку! Я тут!" Та що б ви думали, де цього разу сховався пустун? У кінському вусі. Мати витяглася його звідти, отшлепала, і він знову пообіцяв, що більше так робити не буде. Але через якийсь час це повторилося знову. Тому з нігтик сховався у коня у ніздрі й дивом не загинув. Кінь пчихнув, і Том звалився поруч із її копитом; добре, що мати встигнула його підхопити, а то не минути б йому бути роздавленим під кінським копитом.
Ну ось, нарешті, вони під'їхали до палацу, і їх проводили до принцеси. Побачивши його, та відразу ж закохалася без пам'яті, і їх обвінчали у палацовій церкві. Потім на честь молодих був даний пишний бенкет. Тому з нігтик сидів поруч зі своєю велеткою дружиною. Бідний наречений так Зголоднів за довгу дорогу, що ледве не вмирав з голоду: він з'їв усі страви зі своєї тарілки. Але ось справа дійшла до солодкого бананового пудингу. Отут Том розв'язав почати його є із середини, де перебували смачні ожинні цукати. Піднявшись на тарілку, він змело ступив на середину страви й раптом відчув, що тоне, як у болоті. Скільки він не кричав, ніхто не міг почути його тоненького голосочка. Та бедняжка втопив.
Він плавати не вмів,
Та це був фінал.
Принцеса овдовіла,
А може, я усе набрехав?