Крихта Метти була пастушкою. Щоранку вона виводила овець на пасовище. Іноді вона бродила з ними по полях і пагорбам, але найбільше їй подобалося пасти їх біля дороги.
У ті часи у цій країні правил прекрасний молодий король, і розв'язав цей король одного разу відправитися у мандрівки на пошуки нареченої; вона повинна бути гарної, шляхетного походження, а насамперед повинна королівська наречена бути скромної, роботящої й щирої. На менше король би не погодився. Так він розв'язав, сіл одного разу ранком на коня й відправився у шлях.
Їхав він, їхав, і дорога привела його до того місця, де Крихта Метти пасла своїх овець. Побачивши маленьку пастушку, король чемно з нею привітався й сказав:
- Так благословить тебе Господь, Крихта Метти, як ти поживаєш?
- Добре, спасибі, - відповіла Крихта Метти, - хоч і одягнена я у лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду одягатися тільки у чисте золото!
- Ніколи цьому не бувати, - сказав король.
- ПРО, ні, саме так і буде, - заперечила Крихта Метти.
Та король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки не добрався до іноземного королівства, і закохався він там у іноземну принцесу. Вона була дуже гарна собою, і всі навколо тільки й говорили про її скромність. Король попросив її руки й, одержавши згоду, запропонував своїй нареченій до весілля відвідати його королівство. Потім він щасливий відправився додому. Пройшло небагато часу, і принцеса з іноземного королівства виїхала з пишною свитою у королівство свого нареченого. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її прямо до того місця, де Крихта Метти пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса зарозуміло привіталася з нею й сказала:
- Добрий день. Крихта Метти, як поживає король?
- Добре, - відповіла Крихта Метти, - але у порога його палацу є камінь, і камінь цей визначає характер будь-якої людини, що ступила на нього.
Принцеса поїхала далі й незабаром добралася до королівського палацу. Ледь вона настала на камінь у порога, як пролунав голос: "Сер, не обманюйтеся особою й одягом! Бережіться, скромність її напускна! Придивитеся до неї, мілорд, Скромності вірте, а не словам!"
Почувши, що сказав камінь, король принцесу й бачити не захотів. Його суженая повинна бути насправді скромної! Та виїхала принцеса, як і приїхала, не солоно хлебавши.
Через якийсь час король розв'язав знову відправитися на пошуки нареченої. Рано ранком він сіл на коня й виїхав з воріт палацу.
Та знову їхав він, їхав, поки дорога не привела його до того місця, де Крихта Метти пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він чемно привітався й сказав:
- Так благословить тебе Господь, Крихта Метти, як ти поживаєш?
- Добре, спасибі, - відповіла Крихта Метти, - хоч і одягнена я у лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду одягатися тільки у чисте золото!
- Ніколи цьому не бувати, - сказав король.
- ПРО, ні, саме так і буде, - сказала Крихта Метти.
Та король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки нарешті не приїхав у ще одне іноземне королівство, де закохався у Іншу іноземну принцесу. Була вона ще прекрасніше, чим перша, і далеко розносився слух про її працьовитість. Король попросив її руки й, одержавши згоду її батька, запросив свою наречену нанести візит у його королівство до весілля. Потім він щасливий відправився додому.
Незабаром принцеса із чужої країни відправилася із зарозумілими супутниками у гості до короля. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її до того місця, де крихта Метти пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса гордо привіталася з нею й сказала:
- Добрий день. Крихта Метти, як поживає король?
- Добре, - відповіла Крихта Метти, - але у порога його палацу є камінь, і камінь цей визначає характер будь-якої людини, що ступила на нього.
Принцеса поїхала далі й незабаром добралася до королівського палацу. Ледь вона настала на камінь у порога, як пролунав голос: "Сер, не обманюйтеся особою й одягом! Бережіться, працьовитість її напускне! Придивитеся до неї, мілорд, Працьовитості вірте, а не словам!" Почувши, що сказав камінь, король свою наречену й слухати не захотів. Адже його дружина дійсно повинна бути працьовитої! Та довелося принцесі, згоряючи від сорому, вертатися додому. Так розладналося й це весілля.
Через якийсь час король втретє відправився мандрувати по світлі у пошуках нареченої. Одного разу рано ранком він сіл на коня й пустився у дорогу.
Та знову їхав він, їхав, поки не зустрів Метти, яка пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він чемно з нею привітався й сказав:
- Так благословить тебе Господь, Крихта Метти, як ти поживаєш?
- Добре, спасибі, - відповіла Крихта Метти, - хоч і одягнена я у лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду одягатися тільки у чисте золото!
- Ніколи цьому не бувати, - сказав король.
- ПРО, ні, саме так і буде, - сказала Крихта Метти.
Та король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки не приїхав у третю іноземну державу, де закохався ще у одну іноземну принцесу. Вона була ще гарніше, чим інші, і люди по всій країні говорили про її щирість. Король попросив її руки й, одержавши згоду, запросив наречену нанести візит у його королівство до весілля. Після цього він щасливий поїхав додому.
Незабаром після цього іноземна принцеса із чудовою свитою виїхала з візитом у його королівство. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її прямо до того місця, де Крихта Метти пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса зарозуміло привіталася з нею й сказала:
- Добрий день, Крихта Метти, як поживає король?
- Добре, - відповіла Крихта Метти, - але у порога його палацу є камінь, і камінь цей визначає характер будь-якої людини, що ступила на нього.
Іноземна принцеса не повірила й відправилася далі. Але ледь вона доїхала до королівського палацу й ступила на камінь у порога, як пролунав голос:
"Сер, не обманюйтеся особою й одягом!
Бережіться, щирість її напускна! Придивитеся до неї, мілорд, Щирості вірте, а не словам!"
Та знову розладналося весілля. Адже наречена короля повинна бути щирої! Та довелося іноземній принцесі, згоряючи від сорому, так і не вийшовши заміж, вертатися додому. А король відправився на пошуки нареченої востаннє. Рано ранком підхопився він у сідло й поїхав.
Та знову їхав він, їхав, поки не зустрів Крихту Метти, яка пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він поштиво з нею привітався й сказав:
- Так благословить тебе Господь, Крихта Метти, як ти поживаєш?
- Добре, спасибі, - відповіла Крихта Метти, - хоч і одягнена я у лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду одягатися тільки у чисте золото!
- Ніколи цьому не бувати, - сказав король.
Та король відправився далі, поки не доїхав до дуже далекого королівства, де закохався ще у одну іноземну принцесу. Була та принцеса прекрасніше всіх, і всюди йшла поголоска про її скромність, працьовитість і щирості. Попросив король її руки, дістав згоду, а після цього запросив свою наречену виявити йому честь і відвідати його королівство перед весіллям. Після того він щасливий і задоволений поїхав додому. Через якийсь час іноземний принцеса відправилася із чудовою свитою у гості до свого нареченого. Дорога привела її до пасовища, де Кришачи Метти пасла своїх овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса зарозуміло з нею привіталася й сказала:
- Добрий день, Крихта Метти, як поживає король?
- Добре, - відповіла Крихта Метти, - але у порога його палацу є камінь, і камінь цей визначає характер будь-якої людини, що ступила на нього.
Почувши це, іноземна принцеса задумалася, а потім запитала у Крихти Метти, не чи зможе вона поїхати у королівській палац замість принцеси. Крихта Метти з радістю погодилася. Вона швидко зняла із себе своє лахміття й, нарядившись у шовки й бархати принцеси, поїхала у королівський палац. Коли вона настала на камінь у порога, пролунав голос:
"Будьте уважні, мілорд вона - інша!
Вона искренна, скромна, працьовита!
Вона - втілення вашого ідеалу,
Та кращої ви ніколи не знайдете!"
- Тоді я одружуся тільки на ній і ні на кому більше, - сказав король, почувши ці слова. А щоб не помилитися й ні з ким не поплутати свою наречену, він надяг їй на голову золотий обруч. Потім він відіслав наречену додому й пообіцяв, що дуже скоро він за нею приїде.
Коли Крихта Метти повернулася на той лучка, де паслися її вівці, вона повернула прекрасні одяги іноземній принцесі й знову переодяглася у своє старе лахміття. А щаслива принцеса поїхала додому чекати свого нареченого.
Та наречений не змусив себе довго чекати. У один прекрасний ранок він підхопився у сідло й поїхав за нареченою.
Як і раніше, дорога привела його до тієї галявини, де Крихта Метти пасла овець. Побачивши гарну маленьку пастушку, король поштиво з нею привітався й сказав:
- Так благословить тебе Господь, Крихта Метти, як ти поживаєш?
- Добре, спасибі, - відповіла Крихта Метти, - хоч і одягнена я у лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду одягатися тільки у чисте золото!
- Ніколи цьому не бувати, - сказав король.
- ПРО, ні, саме так і буде, - сказала Крихта Метти.
Та, сказавши це, вона нахилила голову, і щось блиснуло у неї у волоссях.
Підійшов король ближче й що ж він бачить? На голові у Крихти Метти той самий обруч, який він поклав на голову своєї нареченої. Король відразу усе зрозумів. Та, побачивши, що ніколи не знайти йому дівчини прекрасніше, він посадив Крихту Метти до себе у сідло й відвіз у свій королівський палац. Так трапилося, що Крихта Метти стала королевою й одягалася з тих пір тільки у чисте золото.