Тйти-Мишка й Тетти-Мишка разом жили у домішці. Тйти-Мишка пішла по колосся, і Тетти-Мишка пішла по колосся. Ось вони обидві пішли по колосся.
Тйти-Мишка зірвала колосок, і Тетти-Мишка зірвала колосок. Ось вони обидві зірвали по пшеничному колоскові.
Тйти-Мишка стала готовити пудинг, і Тетти-Мишка стала готовити пудинг. Ось вони обидві сталі готовити пудинги.
Тетти поклала свій пудинг у чавунець із окропом, щоб він зварився, і Тйти поклала свій пудинг у чавунець, але чавунець перекинувся й обварив Тйти на смерть.
Тетти села й гірко заплакала. Отут запитує її треногая табуретка:
- Про що ти плачеш, Тетти?
- Ах! - відповідає Тетти.- Тйти вмерла, ось я й плачу.
- А я стану підстрибувати, - сказала табуретка й застрибала.
Отут полова щітка запитує її зі свого кута:
- Треножка, а треножка, що ти стрибаєш?
- Титтн умерла, Тетти плаче, ось я й підстрибую.
- А я стану мести, - сказала щітка й прийнялася підмітати підлога.
- Постій, щітка! - покликала її двері. - Навіщо ти метеш?
- Ах! - відповіла щітка.- Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, ось я й мету.
- А я буду скрипіти, - сказали двері й заскрипіли.
- Послухай, двері, чого ти скрипиш? - запитало вікно.
- Ах-Відповіли двері.-Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, ось я й скриплю.
- А я буду деренчати, - сказало вікно й задеренчало.
За вікном у дворі стояла стара лава. Почула вона, що вікно задеренчало, і запитує:
- Вікно, вікно, що ти деренчиш?
- Ах! - відповіло вікно. - Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, двері скрипит. ось я й деренчу.
- А я буду скакати навколо будинку, - сказала лава й поскакала.
Треба вам сказати, що біля будинку росла висока орешина. Ось орешина й запитує лаву:
- Лава, а лава, що ти усе скакаєш навколо будинку?
- Ах! - відповіла лава. - Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, двері скрипить, вікно деренчить, ось я й скочу навколо будинку.
- А я скину свої листи, - сказала орешина й скинула свої гарні зелені листи.
На гілці її сиділа маленька пташка. Побачила вона, що всі листи обпали, і запитує:
- Скажи, орешина, навіщо ти скинула свої листи?
- Ах! - відповіла орешина. - Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, двері скрипить, вікно деренчить, лава скакає, ось я й скинула свої листи.
- А я вискубаю усе своє пір'я, - сказала пташка й вискубала всі свої гарненькі перинки.
У цей час по двору проходила маленька дівчинка. Вона несла глечик молока на вечерю своїм братишкам і сестричкам. Побачила вона бідну пташинку всю общипану, без єдиної перинки, і запитує:
- Мила пташка, чому ти така облізла?
- Ах! - відповіла пташка. - Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, двері скрипить, вікно деренчить, лава скакає, орешина скинула листи, ось я й вискубала собі усе перинки.
- А я розіллю молоко, - сказала дівчинка й кинула на землю глечик з молоком.
Поруч на самій верхівці приставних сходів стояв старий: стіг сіна очеретом прикривав. Побачив старий що дівчинка розлила молоко, і запитує:
- Дівчинка, навіщо ти розлила молоко? Тепер твої братишки й сестрички ляжуть спати без вечері. Та дівчинка відповіла:
- Тйти вмерла, Тетти плаче, треножка підстрибує, щітка мете, двері скрипить, вікно деренчить, лава скакає, орешина скинула листи, а пташка вискубала собі усе перинки, ось я й розлила молоко.
- Ах, страсті-те які! - сказав старий. - А я перекину сходи й
Згорну собі шию.
Та він перекинув сходи й згорнув собі шию. Отут висока орешина із тріском повалилася на землю й придавила стару лаву й будинок; а будинок звалився й вікно вилетіло; а двері вискочили й повалила щітку; а щітка перекинула табуретку, і бідна маленька мишка Тетти загинула під руїнами.