Ну, слухайте! Жила колись одна багата людина, і було у нього три дочки. Ось задумав він довідатися, чи міцно вони його люблять. Та запитує він старшу дочку:
- Скажи, як ти мене любиш, донечка?
- Як життя свою! - відповідає вона.
- Це добре, — говорить він. Та запитує середню: — А як ти мене любиш, донечка?
- Найбільше на світі! - відповідає вона.
- Дуже добре, — говорить він. Та запитує молодшу: — А як же ти мене любиш, моя голубка?
- Я люблю тебе, як м'ясо любить сіль, — відповідає вона.
Ах як батько розсердився!
- Виходить, ти мене зовсім не любиш, — говорить він. - А раз так, не смій залишатися у моєму будинку!
Та він відразу прогнав її ладь і захлопнув за нею двері.
Так-Те ось. Та пішла вона куди ока дивляться й усе йшла і йшла, поки не прийшла до болота. Там нарвала вона очерету й сплела собі накидку з каптуром. Закуталася у неї з голови до ніг, щоб сховати своє гарне плаття, і пішла далі. чи довго, чи недовго — дійшла вона нарешті до якогось будинку.
- Не потрібна вам служниця? - запитує вона.
- Ні, не потрібна, — відповідають їй.
- Мені більше нікуди йти, — говорить вона. - Платні я не прошу, а робити буду що накажуть.
- Що ж, — відповідають їй, — якщо прагнеш мити горщики й чистити каструлі, залишайся!
Та вона залишилася, і мила горщики, і чистила каструлі, і робила всю-усю брудну роботу. А тому що вона нікому не сказала, як її кличуть, усе прозвали її Очеретяна Шапка.
Ось якось раз по сусідству давали великий бал, і всім слугам дозволили піти подивитися на знатних панів. Але Очеретяна Шапка сказала, що дуже утомилася й нікуди не піде, і залишилася будинку.
А як тільки усе пішли, вона скинула свою очеретяну накидку, умилася й відправилася на бал. Та вже повірте мені, красивіше її нікого не було на балі!
Та треба ж було так трапитися, що син її хазяїв теж приїхав на бал. Він з першого погляду полюбив Очеретяну Шапку й увесь вечір танцював тільки з нею.
Але перед самим кінцем балу Очеретяна Шапка потихеньку втекла додому. Та коли інші служниці повернулися, вона вже встигнула накинути на себе очеретяну накидку й прикинулася сплячої.
А на інший ранок служниці говорять їй:
- Що вчора було на балі!
- Що? - запитує Очеретяна Шапка.
- Знаєш, приїхала туди одна молоденька леді, а вуж яка красуня, як виряджена! Наш молодий хазяїн очей з неї не зводив!
- Ось би мені глянути на неї! - говорить Очеретяна Шапка.
- За чому ж справу стало? Сьогодні ввечері знову бал, вона, напевно, приїде.
Але коли настав вечір, Очеретяна Шапка знову сказала, що занадто утомилася й не піде з усіма. Однак не встигнули слуги піти, як вона скинула із себе очеретяну накидку, умилася й поспішила на бал.
Молодий пан її чекав. Та танцював знову тільки з нею, і не зводив з неї око. Але перед самим кінцем балу Очеретяна Шапка потихеньку вислизнула додому. Та коли інші служниці повернулися, вона вже встигнула накинути на себе очеретяну накидку й прикинулася сплячої.
На інший день служниці говорять їй:
- Ах, Очеретяна Шапка, ось би тобі подивитися на ту леді! Вона знову була на балі. А наш молодий хазяїн так очей з неї й не зводив.
- Ну що ж, — говорить Очеретяна Шапка, — я б не ладь глянути на неї.
- Так слухай, сьогодні ввечері знову бал. Ідемо з нами! Вона напевно вуж приїде.
Але коли настав і цей вечір, Очеретяна Шапка знову сказала:
- Я дуже утомилася. Якщо прагнете, ступайте одні, а я залишуся будинку.
Але тільки вони пішли, вона скинула свою очеретяну накидку, умилася й поспішила на бал.
Молодий пан був їй несказанно радий. Він знову танцював тільки з нею й око з неї не зводив. Цього разу він запитав, як її кличуть і звідки вона родом, але вона не відповіла. Тоді він подарував їй кільце й сказав, що вмре з туги, якщо більше її не побачить.
Та Усе-таки перед самим кінцем балу Очеретяна Шапка знову потихеньку втекла додому. Та коли інші служниці повернулися, вона вже встигнула накинути на себе очеретяну накидку й прикинулася сплячої.
А на інший день служниці їй говорять:
- Ось бачиш, Очеретяна Шапка! Не пішла вчора з нами, і тепер не мабуть тобі тієї леді. Балів більше не буде!
- Ах, як шкода! А мені так хотілося її побачити! - відповіла Очеретяна Шапка.
Так-Те ось.
А молодий пан?
Так чого він тільки не робив, щоб довідатися, куди поділася Очеретяна Шапка, але всі дарма. Куди б він не ходив, у кого б не запитував — ніхто нічого про неї не знав. Та він так занудьгував, що занедужав, зліг у постіль і навіть їсти перестав.
- Зварите молодому панові вівсяну ношу, — наказали куховарці. - А то як би не вмер з туги за красунею.
Куховарка відразу прийнялася варити кашу. А у цей час у кухню ввійшла Очеретяна Шапка.
- Що ти вариш? - запитала вона.
- Кашу для молодого пана, — відповіла куховарка. - Може, покуштує. А то як би не вмер з туги за красунею.
- Дай-но я зварю! - попросила Очеретяна Шапка.
Куховарка погодилася, хоч і не відразу, і Очеретяна Шапка сама зварила для молодого пана вівсяну ношу. А коли каша була готова, вона кинула у неї нишком кільце.
Ось віднесли кашу хворому. Він з'їв її й побачив на дні чашки своє кільце.
- Покличте до мене куховарку! - наказав він. Куховарка піднялася до нього.
- Хто варив кашу? - запитав він.
- Я, — збрехала вона з переляку. Але він глянув на неї й сказав:
- Ні, не ти! Скажи правду, хто її готовив? Тобі за це нічого не буде.
- Коли так, — говорить вона, — її готовила Очеретяна Шапка.
- Покличте до мене Очеретяну Шапку! - сказав він.
Ось прийшла Очеретяна Шапка.
- Це ти варила мені кашу? - запитує юнак.
- Я, — відповідає вона.
- А у кого ти побрала це кільце? - запитує він.
- У того, хто мені дав його! - відповідає вона.
- Але хто ж ти така?
- Зараз побачиш!
Та вона скинула із себе очеретяний одяг і стала перед ним у своєму гарному платті.
Ну звичайно, парубок дуже швидко поправився, і вони розв'язали обвінчатися. Весілля прагли справити на славу й гостей скликали звідусіль. Батька Очеретяної Шапки теж запросили. Але вона так нікому й не зізналася, хто ж вона така.
Та ось, перед самим весіллям, вона пішла до куховарки й сказала:
- Будеш готовити м'ясні блюда, у жодне солі не клади!
- Несмачно вийде, — помітила куховарка.
- Неважливо, — сказала Очеретяна Шапка.
- Добре, не буду солити, — погодилася куховарка.
Настав день весілля. Після вінчання всі гості сіли за стіл. Але коли вони спробували м'ясо, воно виявилося таким несмачним, що його неможливо було їсти. А батько Очеретяної Шапки покуштував одне за іншим усі блюда й раптом розридався.
- Що з вами? - запитує його молодий хазяїн.
- Ах! - відповідав він. - Була у мене дочка. Одного разу я запитав її, як вона мене любить. Та вона відповіла: « Як м'ясо любить сіль». Ну, я розв'язав, що вона мене зовсім не любить, і прогнав її з будинку. А тепер бачу, що вона любила мене більше всіх. Але її вже, видне, немає у живі.
- Подивися, батько, ось вона! - викликнула Очеретяна Шапка, кинулася до батька й оповила його шию руками.
З тих пір усі вони зажили щасливо.