Кіт і папуга

31-05-2016, 11:52 | Англійські казки

Кіт і Папуга домовилися щодня запрошувати один одного у гості на обід. Сьогодні, скажемо, Папуга кличе Кота до себе, а назавтра - навпаки, і так далі. Першої була черга Кота.

Кіт купив на ринку рису на півпенні й стільки ж молока й цукру. Папуга, з'явившись у призначений час, не побачив нічого, крім пісної їжі. Більше того, Кіт настільки погано подбав про свій дст, що тому довелося самому готовити собі.

Наступного дня настала черга Папуги. Він купив на ринку тридцять фунтів борошна, удосталь масла й цукру й усього, що було потрібно, щоб спекти пиріжків. Їх вийшло так багато, що ними можна було наповнити величезний кошик, начебто тих, які тягають пралі. Усього вийшло п'ятсот рум'яних, смачних пиріжків. Коли Кіт прийшов, Папуга поставив перед ним блюдо, на якому височіла гірка із чотирьохсот дев'яноста восьми пиріжків. Тільки два пиріжки він залишив собі. Кіт миттєво зжер усе, що було на блюді й попросив ще.

Папуга віддав йому два пиріжки, що залишилися. Кіт з'їв їх і сказав:

- Я прагну ще.

- Пиріжків більше ні, - відповів Папуга. - Однак я думаю, що якщо ти усе ще голодний, то можеш з'їсти мене.

Кіт, дійсно, був усе ще голодний. Тому він без зазору совісті зжер Папуги всього цілком, разом з костями, пір'ям і навіть дзьобом!

Якась Бабуся, що проходила повз, побачила це. Піднявши камінь із землі, вона закричала:

- Фу! Фу! Іди, негодник, а то я кину номінь у тебе! Почувши це, Кіт сказав про себе: Я з'їв цілу кошик пиріжків.

Я зжер свого друга Папуги. Невже мені стане соромно, якщо я знімання цю стару відьму? Так ні що на світі!>

Він кинувся на Бабусю й - чавк, чмок - проковтнув її. Поплескавши себе по животу, він пішов по дорозі. Назустріч йому попався Батрак з ослом на приводу.

- Агов, Кіт, убирайся з дороги, - крикнула людей, - інакше мій осів так брикне тебе копитом, що ти відразу випустиш дух!

Однак Кіт промурмотав собі під ніс:

- Я сьел п'ятсот пиріжків, свого друга Папуги й нісенітну Бабусю, так невже мені буде соромно з'їсти Батрака? У жодному разі!

Та - чавк, чмок - він зжер і Батрака, і його осла.

Пройшовши ще небагато, він зустрів з весільною процесією: спереду їхав Король зі своєю нареченою, далі йшла колона солдатів, і у самому кінці парами важливо крокували величезні слони.

Король крикнув:

- Агов, Кіт, відійди з дороги, не те мої слони розтопчуть тебе! Однак Кіт відповів:

- Я сьел п'ятсот пиріжків, свого друга Папуги, сварливу Бабусю, Батрака і його осла, так невже я не сьем якогось жалюгідного Короля? Звичайно, сьем!

Та - чавк, чмок - Кіт проковтнув і Короля з нареченою, і всю його процесію, включаючи й слонів.

Пішов він далі й наткнувся на дві величезних Крабів.

- Біжи, куди ока дивляться, Кицька, - загрозливо вимовив один з них. - Інакше ми до смерті защипаємо тебе!

- Га-Га-Га! - розреготався Кіт так, що у нього від сміху затряслися боки (а він уже встигнув порядно розжиріти). - Я сьел п'ятсот

Пиріжків, свого друга Папуги, сварливу Стареньку, Батрака з ослом, Короля й усю його весільну процесію! Та я втечу, піджавши хвіст, від двох Крабів?! З якої статі? Краще вже я зжеру і їх! Сказавши так, він стрибнув на Крабів і - чавк, чмок - проковтнув їх у один присід.

Очутившись у череві Кота, Краби виявили там купу народу: Короля, що сидів понуро, обхопивши голову руками; його наречену, що лежала у глибокій непритомності; роту солдатів, що намагалися побудуватися у колону по чотири й зовсім спантеличені; слонів, що голосно сурмили, що й тупотіли ногами; осла, що пронизливо кричав, і Батрака, що бив його за це ціпком; Папуги; Бабусю, що голосно сварився на всіх відразу, і у самому далекому куточку п'ять сотень пиріжків. У шлунку було дуже темно, за винятком тих моментів, коли Кіт розкривав упасти, однак Краби на дотик визначили, що зсередини його живіт м'який і податливий. Тоді вони пустили у хід свої клішні й - щелк, щелк, щелк! - стали вирізати у череві Кота діру. Вони клацали клещнями доти, поки не утворювався великий отвір. Тоді вони вибралися назовні й квапливо поповзли ладь. За ними пішли Король із нареченою на руках, слони, усі, що так само важливо крокували парами, солдати, що побудувалися-таки у маршову колону, осел, що підштовхується позаду Батраком, Баба, що буркотливо говорила Котові усе, що вона про нього думає, і самим останнім вилетів Папуга, тримаючи у кожному пазурі по пиріжкові. Усі вони відразу розбрелися по своїх справах, немов нічого не трапилося, а Котові довелося вся решта дня зашивати свою шубу!

Зараз ви читаєте казку Кіт і папуга