У старожитні часи у графстві Девоншир жила одна баба - жінка добра й богобоязлива. Одного разу, уже не знаю, чому, вона, прокинувшись опівночі, уявила, що настав ранок, піднялася з постелі й одяглася. Баба побрала два кошики, плащ і пішла у сусіднє містечко за провізіями.
Вийшовши на луг за селом, вона почула голосний собачий гавкіт, і у ту ж
Хвилину з кущів вискочив заєць. Він заплигнув на пришляховий камінь, підняв мордочку до баби, поворухнув ротом і подивився на неї, точно говорячи: "Побери мене".
Баба схопила зайця за вуха, посадила його у одну з кошиків, закрила її кришкою й пішла далі. Але незабаром на пустельній галявині, поросшей густим ліловим вересом, вона побачила величезного вороного коня, несшегося до неї у всю спритність. Завмираючи від страху, баба помітила, що у цього незвичайного коня не було голови й що на ньому сидів потворний вершник із чорною особою, з коров'ячою ногою й з гострими ріжками, що стирчали з боків його маленької жокейської шапочки. З-під могутніх копит незвичайного коня летіли блискаючі іскри, а слідом за страшним мисливцем неслася зграя величезних псів. Усі вони махали хвостами, кінці яких горіли, як вогонь. Додатково до всього у повітрі відчувався сабоний захід сірі.
Баба відразу ж зрозуміла, що мисливець і його страшні пси з'явилися прямо з пекла. Проте, під'їхавши до баби, вершник чемно підняв свою шапочку й запитав у переляканої жінки, не чи бачила вона, куди проскакав сірий заєць. Імовірно, баба розв'язала, що не гріх обдурити вічного брехуна й ошуканця, і змело відповіла йому, що вона не бачила ніякого зайця.
Мисливець повернув коня й поскакав, не запідозривши обману. Коли страшна зграя собак, що мчався за ним, зникла й у повітрі зник захід сірі, баба відчула, що заєць почав неспокійно ворушитися у кошику. Вона підняла кришку, звірок вискочив на землю й на превеликий подив старої жінки перетворився у молоду красуню у білому платті.
- Добра жінка, - сказала вона, - я дивуюся твоєї сміливості й глибоко вдячна тобі за твою доброту. Ти врятувала мене від таких мучень, про яких тобі й знати не слід. Не лякайся того, що я тобі скажу: я вже давно не
Живу на землі й на кару за один великий злочин була засуджена вічно рятуватися від переслідувань. Я знала, що зможу позбутися моїх мучителів, тільки очутившись за ними. Тепер завдяки тобі мені це вдалося, і у нагороду за твою доброту я обіцяю тобі, що всі твої кури будуть цілий рік щодня класти по два яйця й що всі твої корови стануть давати цілий рік по два цебра молока у день. Молися про мене, бережися диявола й ходи у церкву. Помни, що мій і твій ворог розсердиться, довідавшись, як ти перехитрила його, і знай, що він може бути на землю у всіх обликах, крім ягняти й голубки.
Біла дама замовчала й зникла, станула, як дим.
Баба розбагатіла. Вона стала ще більш богобоязливої, чому колись, тому що боялася обманутого нею нечистого духу.