Говорять, один янкі з Нової Англії винайшов машину для консервування денного світла, щоб при потребі використовувати його замість світабоного газу.
Він вимазав внутрішність барила з-під борошна шевською ваксою й виставив на сонце, а потім швиденько накрило барило кришкою, міцно-преміцно. Денне світло прилипло до вакси, і ввечері можна було брати від нього по шматочкові й користуватися замість світабоника.
Якось між двома янкі відбулася дуже цікава розмова.
- Ви чули, містер Блитц, у Нантакете випускають машини для виробництва мускатного горіха?
- Так-А? А як це у них виходить?
- Дуже просто. Закладають у машину дерево цілком, потім повертають ручку - тренк! - і замість стовбура машина викидає бекон, шинку й копчені мови. А замість гілок і товстих суків - дерев'яний годинник і мускатний горіх. Решта переробляється на огіркові насіння, проносні пігулки, дамські капелюшки та інше.
- Недурна машинка!
- Так, що коштує, але з "Атлантидою" її однаково не зрівняти!
- А що таке "Атлантида"?
- Машина, щоб є атлантичний оселедець.
- Як?
- Дуже просто. Вставляєте машину у рота, у лійку машини закладаєте атлантичний оселедець, повертаєте ручку - тренк! - м'якоть попадає вам у живіт, а кістки викидаються назовні. Правда, я ледве на той світло не відправилося через цю "Атлантиду".
- Як це?
- Так, розумієте, я адже лівша. Ну ось, вставив я у рота машину, повернув ручку, так не у ту сторону, тому що лівою рукою. Ну, кістки й застрягли у мене у горлі, а м'якоть вискочила назовні. Після цього від мене довго усе шарахалися убік.
- Чому ж?
- Ухвалювали за кістяк. Усе м'ясо машина викинула, залишила мені тільки шкіру так кістки. Напевно, місяць, якщо не більше, усе ухвалювали мене за живий кістяк.
- Так-А, я завжди говорив, що янкі народ винахідливий.