День у Лоукаст-Бренче - що означає Гілка Акації - графство Чероки, штат Алабама, стояв сонячний, теплий. Повітря пахнуло цветеньем, птаха співали - просто заслухаєшся. Життя текло мирно, і всі були щасливі. Чоловіка працювали у поле, жінки метушилися по будинкові, діти відіграли. Вітер дрімав у височині, зручно влаштувавшись у хмарах.
Тільки у графстві Чероки, штат Алабама, на околицях села Лоукаст-Бренч, що означає Гілка Акації, випадають такі дні!
Та ось, немов грім серед ясного неба, тишу й спокій прекрасного дня прорізав тривожний лемент. На дорозі з боку поля здався вершник. Особа його була у бруді й пили. Боку змиленого коня важко здіймали. Чоловік розмахував рукою й щось голосно кричав. Він був обійнятий страхом. За ранок він проскакав усе графство Чероки, не злазити з коня.
- Індіанці на тропі війни! - кричав він. - Вони вже розправилися із сім'єю Козардов і підпалили їхній будинок. До зброї! До зброї!
Піднявши на ноги всіх жителів Лоукаст-Бриньчачи, вершник поскакав далі через поля, через ріки у інші селища, щоб і там возвестить про небезпеку, що загрожує.
Чоловіка покидали роботу у полі й поспішили додому. Тривога й страх були написані на їхніх особах. Жінки залишили домашні справи й побігли кликати з вулиці переляканих дітей. Почалася гонка, як на полюванні. Жителі села оглядали рушниці, готовили кулі, точили ножі. Словом, поспішали, точно гончі, що побрали слід бідолахи єнота. Озброївшись до зубів, чоловіка давали останні наставляння дружинам, як забарикадувати будинок, як захищати дітей, худобин, майно на випадок нападу індіанців.
Але була у Лоукаст-Бренче, що означає, як ви пам'ятаєте, Гілка Акації, одна жінка, яка не побажала боротися з індіанцями. Вона взагалі була проти битв і боїв. Кликали її місіс Холмс. Вона не стала зводити огородження навколо хатини, точити ножі, кип'ятити воду й усяке таке інше, а побрала усе своє численне сімейство, що полягало з дев'яти дітей, і повела їх на кукурудзяне поле неподалік від будинку.
Кукурудза у ту пору витягнулася вже висока, близько восьми футів, а то й усі вісім. Зелена, соковита! Тільки у Лоукаст-Бренче, графство Чероки, штат Алабама, сходить така кукурудза.
Отож, побрала місіс Холмс увесь свій виводок і поспішила у поле. А там їх уже нікому не знайти! Зібрала вона навколо себе всіх своїх дитинок і розв'язала перерахувати, щоб, не дай Боже, не втратити кого по дорозі. Так не один раз, а двічі вважала. Та ось, коли дійшла вона до свого сина Уоррена, вона так і ойкнула.
- Заради всього святого, Уоррен! - закричала вона. - Ти забув надягти куртку! На тобі біла сорочка, яку я випрала тільки вчора. Індіанці відразу тебе помітять, навіть бачили! Кращої мішені для їхніх стріл не придумати.
Урятуй нас господь і помилуй!
- Так піти мені додому за курткою, ма? - запитав Уоррен.
- Тільки цього не вистачало! Ти залишишся без скальпа раніше, чим зробиш хоч крок. Нікуди ти не підеш! Я знаю, як виправити справу, і жоден самий зіркий індіанець не побачить тебе. Ах, гірко й огидно мені бруднити таку свіжу сорочку, яку я своїми власними руками випрала тільки вчора. Але що поробиш, прийде мені забруднити її у ім'я порятунку твоєму життя. Я так її замажу, що ніхто не розгляне її й у двох кроках!
Пора дощів тільки-тільки минула, і земля ще була сира й пухка. Місіс Холмс брала жменю за жменею чорного рідкого бруду й так перемазала білу сорочку Уоррена, що живого місця на ній не залишилося. Вона стала черней самої землі, на якій виросла така багата кукурудза.
Коли справа була зроблена, місіс Холмс із дітьми зайшла глибже у зарості високих стебел, покритих зеленими листами, що хвилюються важкими, і сиділа там, тремтячи від страху, боячись, що ось-ось пролунає поблизу бойовий клич індіанців. Однак широкі кукурудзяні листи продовжували мирно шелестіти на вітрі, немов говорячи:
" Як часто люди помиляються!"
А місіс Холмс усе сиділа й чекала, але чула лише спів птахів так дзижчання комах. Чекали й прислухалися зі страхом рішуче усе. Чекали довго й нарешті почули.
Але те були не войовничі кличи індіанців і не звуки пострілів, а просто лементи:
- Відмикайте дверей! Виходите! Не ховайтеся! Тривога була неправабона! Усі Козарди живі-здорові! Ми знайшли їх, вони працюють у поле!
Розгорнули двері, звідусіль повискакивали жінки й діти. Місіс Холмс
С дітьми теж повернулася з поля. Усі були знову задоволені й щасливі, усі, крім...
Крім бідної місіс Холмс. Вона даремно вимазала чисту сорочку свого сина Уоррена чорним брудом.
А усе через даремну тривогу.