У одного короля було три сини. Одного кликали Жан, а двох інших Помпон Блакитний і Помпон Зелений. Одного разу король їм говорить:
- Ви вже дорослі. Хто з вас дістане найкрасивішого на світі коня, тому й бути після мене королем.
Сини швидко зібралися й пустилися у шлях. Приходять вони на розвилку доріг, і Помпон Зелений говорить:
- Я піду далі по цій дорозі. Блакитний говорить:
- А я піду по цій. Маленький Жан теж говорить: - А я по тій.
На прощання розв'язали:
- Тут і по дорозі назад зустрінемося. Ішов-Ішов мій Маленький Жан і дійшов до кінців своєї дороги. Бачить: у ліс іде маленька стежинка - пішов по ній. Підходить уводити, увести до ладу солом'яній хатині; близько хатини колодязь, а у колодязя більша біла кішка черпає воду у бочку. Бочка на візку, а у запряжці чотири жаби.
Присів Маленький Жан і дивиться, що далі буде. Налила кішка води у бочку, розпрягла жаб - " мяу-мяу" - і сама у бочку пірнула. Та раптом з бочки виходить красуня-принцеса, Маленький Жан такої у житті не бачив. А принцеса запитує:
- Ти чого тут шукаєш?
- Шукаю коня, - говорить Жан, - нас у батька-короля троє братів, і хто приведе додому найкрасивішого на світі коня, тому й бути королем.
Принцеса йому говорить:
- Завтра ранком я знову буду великою білою кішкою. Приходь тоді у мою стайню й бери найкрасивішу з моїх жаб. Веди її до батька, а там запрягай - і наступного дня стане вона найкрасивішим конем.
Сказане - зроблене. Зранку бере собі Маленький Жан жабу, сідає на неї верхи й, гоп-ля-ля, поїхав.
На роздоріжжі зустрічає братів, обоє на гарних конях. Подивилися вони на Жана з його жабою й говорять:
- Краще й не показуй її батькові, а то тобі не минути лиха.
А він нічого не сказав, їде за ними й, гоп-ля-ля, поганяє жабу лозиною.
- Відстань ти від нас, - говорять брати, - що це нам за ганьбу! А він у відповідь:
-Так не лихо, поїхали.
Прибутки вони додому пізно ввечері й поставили коней у стійла. Маленький Жан побрав гребінь і став свою жабу чесати - тррр, тррр.
- Зламаєш батьківський гребінь, - говорять брати. А він їм:
- Що батькові - іншого не завести? Ранком встають Помпон Блакитний і Помпон Зелений і ведуть своїх коней батькові показати.
-А Жан де? - запитує король. - Жан-Те? А він жабу привів.
-Жабу? Треба її подивитися. Отут і Жан за братами підходить. Не жаба у нього, а прекрасний кінь, яке усе світло не бачив, зі срібною гривою й золотими підковами.
- Жан виграв! - кричить король. - У нього кінь найкрасивіший! Тільки у короля для вас три испитанья. Хто принесе мені найкрасивіше на світі домоткане полотно, тому й бути королем.
Виїжджають знову всі троє, кожний на своєму коні. На роздоріжжі Помпон Блакитної говорить:
- Я знову поїду по своїй дорозі. Помпон Зелений їде теж по своїй.
- Я теж поїду по своєї, - говорить Маленький Жан. Сказане-Зроблене.
Їде Жан, їде, з дороги на стежку, а там і хатинка із солом'яним дахом. Знову більша біла кішка черпає собі у бочку воду, а у запряжці у неї три жаби.
Присів Маленький Жан і дивиться. Як бочка наповнилася, більша біла кішка -" мяу-мяу" - і у бочку пірнула, а звідти виходить красунею-принцесою й говорить:
- Що ти, Маленький Жан, цього разу шукаєш? Він відповідає:
- Шукаю прекрасне домоткане полотно, якого батько за усе життя не бачив. - Завтра ранком, - відповідає принцеса, - я знову буду великою білою кішкою. Пошукай у моїх шафках так шухлядках, побачиш там горіхи, побери самий непоказний і поклади у кишеню. Як приїдеш до батька, розколи горіх ножем. Там знайдеш тридцять аршинів самого прекрасного полотна, що тільки є на світі.
Ось з'їжджаються Помпон Блакитний і Помпон Зелений на роздоріжжі. Чудо, що у них за полотно! А у Жана нічого ні, тільки горіх, та й той у кишені. Один брат запитує:
- Ти що, Маленький Жан, голіруч? А він відповідає:
- Батькові й вашого полотна вистачить.
Приїжджають вони додому, а ранком встають і йдуть своє полотно батькові показувати. Прекрасне полотно у обох, а у Помпона Зеленого - просто чудо.
- А Маленький Жан, мабуть, нічого не привіз, - говорять брати батькові. Отут і Жан з'явився. Дає батькові свій горіх і говорить:
- Розколи ножем.
Король так і зробив. Дивиться - а у горісі тридцять аршинів полотна, так такого, що світло ще не бачило.
- Знову Маленький Жан виграв, - говорить батько. - Так тільки у мене, короля, три испитанья. Два за, одне залишилося.
- Що за испитанье? - запитують сини.
- А хто приведе із собою распрекраснейшую дівицю, тому й віддам свою корону. На цьому испитаньям і кінець.
Знову їдуть брати у шлях, двоє на конях, а Маленький Жан на своїй жабах. Помпон Блакитної говорить:
- Я знову по своїй дорозі. Помпон Зелений мовить:
- Я теж по своїй.
Та Маленький Жан говорить:
- Та я по своїй.
Дорога дорогою; під'їжджає Маленький Жан до солом'яної хатинки й бачить: знову більша біла кішки зі своїми жабами у колодязя трудиться. Раптом -" мяу-мяу" - і пірнула у бочку з водою й виходить звідти красунею-принцесами.
Глянув Маленький Жан на її красу так так і впав на землю.
-А Скажи-но, Жан, що ти тут втретє шукаєш? Жан відповідає:
- Так адже у мого батька-короля три испитанья. Він і сказав: хто приведе
С собою саму прекрасну на світі дівицю, тому й бути королем. А красивіше тебе я нікого на світі не знаю.
Чудо-Дівчина й говорить:
- Я адже зачарована. Ось якщо тільки побере мене у нареченої королівський син, тоді я залишуся красунею-принцесою.
- Поберу, - сказав їй Жан.
- Тоді слухай. Завтра ранком я буду знову великою білою кішкою. Запрягай моїх жаб у карету й бери мене тоді із собою.
Ранком Маленький Жан встає й бачить: знову перед ним більша біла кішка. Запріг він жаб у карету, сам сіл і кішку посадив. Їдуть вони, а вона об нього треться, по колінах у нього лазить і щокою йому про щоку: " мяу-мяу".
Під'їжджають його брати до розвилки доріг, а принцеси у них - ну просто чудо.
Подивилися брати на Жана з кішкою на колінах так із четверкою жаб у запряжці.
- Ну, - говорять, - Жану не минути лиха. А самі-те й раді:
- З такою каретою так з жабами - що він нам за перешкода?
- Поїхали, поїхали, - відповідає Жан, а сам постегивает жаб батогом, так кішка треться йому про щоку: "мяу" собі так "мяу".- Під'їжджають сини до батьківського будинку, Жан веде білу кішку до себе, а четвірку жаб чесати так скребти ухвалюється. Гребінь-Трр, тррр...
- Жан, так ти так зламаєш батьків гребінь!
- А що батькові - іншого не завести? Ранком зустрічає король Помпона Зеленого й Помпона Блакитного, бачить: дівиці у них і справді красуні.
- А Маленький Жан? - запитує.
- Жан-Те? - сини відповідають. - Так у нього більша біла кішка. Кішку привіз.
- Нехай і кішку, а тільки потрібне мені глянути.
Отут входить Маленький Жан під руку зі своєю принцесою. Що скажеш? Такої красуні король за усе своє життя не зустрічав. А у Жана ще й карета небаченої вроди так четвірка чудо-коней.
Одружилися брати на своїх дівицях, Жан на принцесі.
- Корону мою віддаю Жану, - говорить король. - Жан виграв.
Знімає корону з голови й - хлоп! на Жана й надяг.
Ось така казка... Я у них і сам був на весіллі. А як вони нині живуть, не знаю, з тих пір нікого не бачив.