Це було дуже давно, коли усе птаха жили у теплих землях. На Алтаї щебетали тільки ріки. Цю пісню води почули південні птахи й захотіли довідатися, хто так голосно дзенькає, так весело співає, яка радість трапилася на Алтаї.
Однак летіти у невідомий край було дуже страшно. Дарма вмовляв беркут своїх соколів і яструбів, сов і зозуль. Із усіх птахів тільки синичка насмілилася пуститися на північ.
- Слухай! - крикнув їй беркут. - Якщо там добре, зараз же повернися й покажи віємо птахам дорогу!
Синиця, випрямивши крила, полетіла.
Ось побачила вона горбкуваті гори. Алтай стояв рожевий, як вечір. Синиця спустилася з неба у квітучий кущ маральника. Із хмар падали пластівці снігу, але маральник цвів і цвів так рясно, що через рожеві пелюстки не видне було ні листів, ні гілок.
Синиця глянула вниз. Увесь сніг на Алтаї був у кольорі. Ясно-жовті й сині квіти стояли волохаті, як ведмежата. Синиці захотілося їсти, і вона відразу, у снігу, знайшла торішнє зернятко, а поруч валялася висохла
Ягода, а ще далі копошився черв'як.
Розум заграв у синиці на Алтаї, голова легка стала. Вона забула, навіщо сюди летіла, хто її послав. Де народилася, і те не пам'ятає. Раптом почорніло небо. Синиця побачила пташине військо. Поперед усіх летів грізний беркут.
- Дабо-Кель! Дабо-Кель! - крикнула синиця. - Весна, прийди! Весна, прийди! А беркут уже кружляє над нею.
- Чому назад не повернулася? Навіщо нас у цей край не покликала?
- Кланяюся вам до землі, великий беркут! У цьому краї лід у сім рядів лежить. Сніг із сімдесяти хмар падає. Я отут сиджу, щосили весну викликаю: " Дабо-Кель! Дабо-Кель! Весна, прийди! Весна, прийди!" Це по моєму проханню теплий вітер подув. Дабо-Кель! Дабо-Кель!
Я тільки що за вами летіти збиралася. "Весна, прийди! Весна, прийди!"Беркут опустився на гілку, підняв нагору крило й через крило подивився на Алтай: занесені снігом, стояли гори; сніг лежав у долинах.
- Дабо-Кель! Дабо-Кель! - кричала синиця.
Та там, де чулася ця пісня, сніг насправді съеживался й стікав струмками.
- Цього разу я вибачаю тебе, - сказав беркут синиці. - Наступного року видне буде, чи правду ти говориш.
З тих пір, щоб обман не розкрився, синиця раніше всіх птахів починає весняну пісню:
" Дабо-Кель! Дабо-Кель! Весна, прийди! Весна, прийди!" А за нею заспівують і інші птахи.