Якось раз вовк сабоно Зголоднів. Виліз він зі свого лігвища на горі й спустився по лісовому схилу вниз, у долину. Довго нишпорив він по полях і дорогам. Уже зовсім було зневірився знайти видобуток, утомився й праг прилягти відпочити, як раптом помітив двох жирних баранів, які мирно паслися на великій галявині.
Вовк додав кроку, і через кілька хвилин опинився поруч із ними.
- Приємного апетиту! Радий вас бачити, дорогі барани, - сказав вовк.
- Ласкаво просимо, гірський вовк, - відповіли барани. - Що привело тебе у наші краї?
- Так ось яка справа, дорогі барани: сьогодні у мене за весь день макової росинки у роті не було. Тому має намір я негайно з'їсти вас обох.
- Ну, що ж! - відгукнувся один з баранів, той, що старше. - Давай зробимо так: перш ніж нас є, розсуди-но ти наша суперечка. Бачиш луг? Нам потрібний землемір, який розділив би його навпіл. А то ми як прийдемо сюди,
Так і починаємо сваритися, кожний думає, що іншої у нього саму свіжу й смачну траву відбирає. Поки сперечаємося так сваримося, апетит пропадає. Ось ми й просимо тебе: роздягнули цей луг навпіл, поклади кінець нашій суперечці. Вовк задумався.
- Як же я його розділю? - озирається він по сторонах. - Луг-Те геть який великий! Хіба довідаєшся, де у нього середина?
- Це, право, дрібниці, - відповів баран. - Я піду у один кінець лугу, а
Мій приятель у іншій. Устанемо ми саме друг проти друга. Ти даєш нам знак, ми із усіх ніг поскакаємо до тебе. Де зустрінемося, там і середина.
- Це ти добре придумав, - похвалив вовк барана. Пішли барани - один праворуч, інший ліворуч, дійшли до кінця лугу й зупинилися. Вовк дав їм знак, барани зірвалися з місць і у всю спритність помчалися прямо на вовка. Той і оглянутися не встигнув, як вони сшибли його з ніг. Повалився вовк на землю й довго так пролежав, а коли отямився, баранів і сліду нема.
Вовк постонал, поохав і, тільки-но тримаючись на ногах, потягся додому. Плететься по дорозі й присуджує:
- Ні дід, ні батько мій ніколи не за свою справу не бралися. Чому навчені були, те й робили. Але ж як добре жили! По горах і лісам нишпорили, кіз так баранів ловили. Навіщо ж я, непутящий, не за свою справу узявся, здумав землеміром стати?!