Жили-Минулого півень із куркою. Відправилися вони якось на прогулянку. Ішли, ішли й не помітили, як пішли далеко від будинку. У дорозі їх зненацька застигла злива. Промокли півень із куркою, змерзли. А потім і вечір настав, і ніде їм від непогоди укритися.
Бредуть півень із куркою й бачать: стоїть на березі гірської річки млин. Постукався півень у двері.
- Хто там? - запитує мірошник.
- Це ми, півень із куркою, - відповідає півень. - Ми промокли й змерзли, пусти нас переночувати. Ми заплатимо за нічліг: коли курка знесе яйце, ми тобі його залишимо.
- Не потрібно мені нічого, - відповів мірошник. - Та ночувати вас не пущу, ідете.
Бредуть півень із куркою далі, коштує у ріки ще один млин. Постукався півень у двері. Хто там? - запитує мірошник.
- Це ми, півень із куркою, - відповідає півень. - Ми промокли й змерзли, пусти нас переночувати, ми заплатимо за нічліг: коли курка знесе яйце, ми тобі його залишимо.
- Ідете звідси, - відповів мірошник. - Не пущу вас ночувати. Бредуть півень із куркою далі, бачать, коштує у ріки третій млин.
Постукався півень.
- Це ми, півень із куркою, - відповідає півень. - Пусти нас переночувати,
Ми змерзли й промокли. Ми заплатимо за нічліг: коли курка знесе яйце, ми тобі його залишимо.
Мірошник виявився людиною добрим і турботливим. Він відкрив двері, пустив півня з куркою, розтопило вогнище, посадив їх, обігрів, зерном нагодував. Півень із куркою обсохнули, відігрілися, поїли й лягли спати. Мірошник задув вогнище й теж улігся відпочивати.
Але півневі з куркою не спалося. Шкода їм стало яйця, не хотілося віддавати його мірошникові. Та розв'язали вони потихеньку встати й піти. Піднялися під кінець ночі, двері відкрили й пішли до себе додому.
Ранком мірошник прокидається й бачить: немає півня з куркою. Напевно, - думає, - пішла курка на сінник, яйце мені прагне знести, а півень її сторожить. Розтопив він вогнище, сів і чекає. Час проходить, уже сонце високе, а півня з куркою досі немає. Устав тоді мірошник, обійшов млин, заглянув на сінник - немає гостей.
Добре, - думає мірошник, - піду до них у село, нехай віддадуть мені обіцяне яйце.
Коли півень із куркою побачили, що у їхнє село спускається з перевалу мірошник, вони швидко розбили всі яйця, які у них були у будинку, вилили жовтки й білки у глечик і гарненько його сховали, а шкарлупу кинули у вогнище й зверху прикрили тліючими вугіллями. Потім застромили у рушник кілька голок і сховалися самі.
Мірошник увійшов у будинок, подивився по сторонах, але яєць ніде не побачив.
Добре, - подумав він, - посиджу у вогнища, почекаю. Скоро, напевно, півень із куркою прийдуть.
Тільки він нахилився до вугіль, щоб роздути вогонь, як шкарлупа затріщала, полопалася, і мірошника всього обдало сажею - і особа й руки. Підхопився він, пішов водою умився. Тільки узявся за рушник, а голки встромилися йому у пальці.
- Ось як віддячили мене півень із куркою за те, що я їм зробив стільки добра, - сказав мірошник і пішов назад до себе на млин.
З тих пір ніхто у тому краї не відкриває дверей невдячним півневі з куркою, якщо вони просяться переночувати.