Давним-давно, говорять, земля знемагала від спраги.
У ті часи жила одна баба. Вона саджала ямс. Та такий у неї був смачний ямс, що люди здалеку приходили почастуватися. Тільки ніхто додому не вертався.
Коли приходив гість, баба пекла ямс на вугіллях. Людина з'їдала суху й гарячу бульбу. Від спраги усе у нього усередині сліпалося, але баба не давала йому води. Людина вмирала. Тоді баба бігла у ущелину, до греблі, за якою у неї була зачинена вся вода країни, набирала повний казан води, варила вбитого гостя й з'їдала. Так вона погубила багатьох.
Але ось почув про цей Тюр-Павук. Набрав він дощової води у порожній гарбуз, всунув у гарбуз порожня стеблинка й усе сховав у мішок, так що тільки кінчик стеблинки визирав. Спорядився Тюр і відправився у шлях.
Прийшов він до хатини баби. Дивиться, а від хатини дві стежки - одна суха, та, по якій він ішов, а на інший вода розплескалася. "Ага, - подумав
Тюр, - ось куди баба за водою ходить!" Увійшов він у хатину й говорить:
- Почастуй мене своїм солодким ямсом!
Спекла йому баба велика бульба. Тюр з'їв, посмоктав непомітно води через стеблинку й сидить, чекає ще.
Спекла йому баба ямс покрупнее. Тюр з'їв, посмоктав води й ще просить.
(Ямс - їстівна рослина, бульби якого містять крохмаль; уживається у їжу багатьма народами Африки.)
Викопала йому баба найбільша бульба - більше не буває! Спекла на вугіллях як випливає, щоб розсипався, подала на банановому аркуші. Усе з'їв Тюр і говорить:
- Ой, ой, пити хочеться, усі усередині горить!
- Хи-Хи-Хи! - засміялася баба.- Люди приходять сюди пригощатися ямсом, а не воду пити. Немає тут води.
Закотив Тюр ока, захрипів і впав, немов умирає.
- Хи-Хи-Хи! - засміялася баба.- Ось і цей готовий для казана!
Побрала вона довгий ніж, прагла прирізати Тюра. Але Тюр-Павук схопився на ноги й вибіг з хатини. Баба за ним. Тюр відразу повернув на вологу стежку. Біжить за ним баба, кричить:
- Куди біжиш, куди? Тропа не веде нікуди! А Тюр біжить швидше.
- Не ходи по стежці неходженої, там тільки місце відхоже! - кричить баба.
А Тюр ще наддає.
Добіг до греблі й відразу усе зрозумів. З розмаху пробив Тюр у греблі списом діру. Потекла вода спочатку струмком, потім струменем, потім струмком, потім рікою заюшила, і захлинулася у тій бурхливій ріці баба.
А Тюр вибрався з ущелини наверх і по вершинах гір повернувся додому. Так Тюр-Павук відчинив воду. Розлилися ріки по всій землі, так так і течуть дотепер.