Одного разу народилося мишеня, яке відрізнялося від усіх інших мишей тем,
Що на шиї у нього було білу цятку.
"На кому нам женити його?" - міркували миші.
- Немає йому ровни серед нас. Тільки сонце ровня йому. Женимо його на сонце, - говорили одні.
- Ні, - говорили інші, - сонце - не підходить: нашому синові не ровня той, кого закриває хмара.
- Ну, тоді женимо його на хмарі, - сказала родичка.
- Не ровня нашому синові той, кого може розвіяти вітер, - не погодилися інші.
- Женимо його на вітрі..
- Не може бути ровней йому той, кого затримує гора.
- Женимо його на горі.
- Не ровня йому той, у кого миші можуть підрити підніжжя, - заперечили
Інші.
- Ну, тоді видамо за нього миша: тільки одна вона ровня йому, - розв'язали усе миші.
Та мишеня одружилося на миші, і усе миші жили у світі доти, поки не з'явився кіт.
- Я сабоніше всіх, - оголосив він і прийнявся одну за іншою вистачати й нести мишей.
Тоді зібралися миші на раду й розв'язали: "Віддамо заміж за кота миша: вона буде попереджати нас про його набіги".
Отже, віддаючи заміж за кота свою сестру, задумали миші поріднитися з котами.
Незабаром до мишей прийшли молоді коти за нареченою-мишею. Очікуючи котів і побоюючись їх підступу, миші - подруги нареченої - з обережності нарили навколо багато нір.
Дівчата-Миші ввійшли під навіс і почали танець, наспівуючи: "Ближче, ближче, до краю норки!"
Із цією пісенькою вони розташувалися у входів у нірки. Коти ж про цих норок нічого не знали. Вони зібралися усе разом на одній стороні й, пританцьовуючи, співали:
- Наш син м'яса не любить.
Дівчата-Миші, підхоплюючи пісню, відповідали:
- Ми побачимо, ми побачимо!
- Наш син масла не любить, - співали коти.
- Ми подивимося, ми подивимося! - відповідали миші.
- Наш син вершків не любить, - співали коти.
- Ми подивимося, ми подивимося! - співали миші у відповідь.
- Оточуйте, оточуйте! - сичав один з котів іншим, і всі коти підхоплювали:
- Оточуйте! Оточуйте!
Наспівуючи так, вони обступали мишей, містили їх у коло. Та отут одна з мишей пропищала:
- Увага, увага!
- Розуміємо, розуміємо, - співали миші. Раптом кіт-заспівувала прошипел:
- Вистачайте одну за іншою, вистачайте!
- Стрибайте, стрибайте кожна у свою норку, стрибайте! - запищали дівчини-миші.
Коти, не піймавши мишей, підбігли до входів у нірки й занявкали. Миші ж, сидячи у своїх норках, поддразнивали їх:
- Ех ви, дурачки!
Говорять, що усе це насправді було.