Давним-давно, говорять, поселився неподалік від будинку Тюра-Павука Однонога людина. Але між його будинком і будинком Тюра були непрохідні зарості.
Одноногий не праг, щоб люди його бачили. Тому він виходив зі своєї хатини тільки ночами. Коли ставало зовсім темно, він залазив на великий термітник посередині заростей і кричав:
- Агов, Тюр, а ну відповідай: ти коли-небудь мене бачив? Тюр просипався від голосного лементу й відповідав:
- Ні, я тебе ніколи не бачив. Який ти собою?
- Я красавец, настоящий красавец, красивее всех мужчин на свете! - хвастался Одноногий.
Потім він спускався з термітника і йшов до себе. По дорозі він танцював і співав від радості. Добре, що його ніхто ніколи не бачив!
Та так повторювалося щоночі. Щоночі Одноногий заважав Тюру спати.
Та ось набридло усе це Тюру-Павукові. Та одного разу ввечері він сказав своїй старшій дружині:
- Коли наш сусід знову закричить уночі й запитає:
"Тюр, ти мене бачив?" - відповідай йому за мене: " Ні, не бачив, який ти собою?" А я тим часом подивлюся на цього красеня.
Та Тюр ще засвітла прокрався у кущі й сховався біля великого термітника.
Ледь почало темніти. Одноногий піднявся на термітник і прийнявся кричати:
- Ого-Го-Го, Тюр! Ти коли-небудь мене бачив? Відповідай! Ого-го-Го!
- Ні, я тебе ніколи не бачив, - відповіла за Тюра його дружина.- Який ти собою? На кого ти схожий?
- Я красень, гарніше не придумаєш! - закричав Одноногий.- Я найкрасивіший із усіх чоловіків!
Та він повернувся до себе, пританцьовуючи від радості. Але Тюр встигнув його добре розглянути. Він бігцем повернувся у свою хатину й сказав старшій дружині:
- Ой дружина, ти знаєш, хто наш сусід? Ти знаєш, хто нас тривожить щоночі? Виродок з виродків. У нього одна нога, одна рука, половина тіла й полголови з одним оком, одним вухом, однієї ніздрів і одним величезним зубом у роті!
Усі дружини Тюра прийнялися реготати, і так реготали, так реготали, що ледь не задихнулися.
На іншу ніч Одноногий знову видрав на термітник у заростях і знову заволав:
- Тюр, ого-го-го! Ти мене коли-небудь бачив?
- Ого-Го-Го! - відповів Тюр.- Так, я тебе бачив.
- Тоді скажи, який я собою? - поспішно запитав Одноногий.
- Ти виродок з виродків з однієї ногою, однієї рукою, з половиною тіла й половиною голови: у тебе одне око, одне вухо, одна ніздря й усього один великий зуб у роті. Ось ти який!
Одноногий розлютувався. Єдине око його налилося кров'ю. Він-Те думав, що ніхто його не побачить, і усе будуть уважати красенем! Потрясаючи списом, кинувся він через кущі до хатини Тюра, розспівуючи:
Моя мати мене бачила, але Тюр не бачив, -
Де він міг мене бачити?
Мій батько мене бачив, але Тюр не бачив, -
Де він міг мене бачити?
Не жити більше Тюру, якщо він мене бачив, -
Де він міг мене бачити?
Здеру з нього шкіру, якщо він мене бачив, -
Де він міг мене бачити?
Почув цю пісню Тюр і кинувся навтьоки. Із усіх ніг біг Тюр від страшного Одноногого й жалібно співав:
- Ох-Хо-Хо, погано Тюру, - гірше собаки! Однонога смерть за ним скакає у мороці. Ох-хо-Хо, погано Тюру, - зжеруть його звірі за те, що він тільки очам своїм вірить.
Щосили біг Тюр, але Одноногий скакав за ним не відстаючи. Так він гнався за Тюром день за вдень багато років, і Тюр ніяк не міг від нього втекти. Та не було видне кінця цій погоні.
Тим часом підросли сини Тюра. Одного разу сказали вони своїм матерям, дружинам Тюра:
- Ми вб'ємо Одноногого й урятуємо батька! Вони викували наконечники для копій, викували довгі ножі й короткі метальні ножі. Вони зібралися у дорогу й пустилися слідами Тюра. Зустрілися їм люди.
- Не бачили ви Одноногого? - запитали сини Тюра. - Він женеться за нашим батьком.
- Вони пробігли тут п'ять років тому, - відповіли люди.
Швидше побігли сини Тюра. Знову зупинилися й запитали у людей:
- Не бачили ви Одноногого? Він переслідує нашого батька.
- Вони пробігли тут три роки тому, - відповіли ім. Ще швидше побігли сини Тюра. Знову зупинилися й запитали:
- Не бачили ви батька нашого Тюра й Одноногого?
- Вони пробігли тут рік тому, - відповіли люди. Усе швидше й швидше бігли сини Тюра, зупинялися, запитували й бігли далі. Та нарешті сказали їм люди:
- Батько ваш Тюр і Одноногий пробігли тут учора ввечері.
З останніх сил припустились сини Тюра. Та нарешті бачили почули вони пісню Одноногого:
Не жити більше Тюру, якщо він мене бачив.- Де він міг мене бачити? Здеру з нього шкіру, якщо він мене бачив, - Де він міг мене бачити?
А потім побачили обох і почули жалібну пісню Тюра:
Ох-хо-Хо, погано Тюру, зжеруть його звірі За те, що він тільки очам своїм вірить.
Ох, як шкода стало синам Тюра свого батька! Понеслися вони, немов газелі. Наздогнали Одноногого й простромили списами.
Коли впав Одноногий, Тюр теж упав без сил. Та сказав він:
- Про сини мої, ви врятували мене від жорстокої смерті. Як добре мати синів! Виріжте у цієї страшної людини серце й дайте мені - нехай його сила перейде у мене.
Так вони й зробили. А потім усе разом повернулися додому.