Догодила якось маленька Миша у лабети Леву.
- Про цар звірів! - пискнула Миша.- Я настільки мала, що чи ледь ти
Мною наситишся. Краще пошкодуй мене й відпусти. Недарма говориться: "Зроби милосердний учинок і відпусти пійману риб у море. Нехай про цей мало хто довідається, але ж Творцеві ведене всі". Так відпусти ж мене заради великого Аллаха! Якщо коли-небудь трапиться й тобі потрапити у лихо, я тобі придамся.
Зм'якшилося серце Леву, хоч і смішним здалася обіцянки Мишей виручити його з лиха.
- Добре, - сказав він, - іди.- Та розтиснув пазурі. Лев мав звичай забиратися у володіння однієї людини й задирати там верблюдів, коней і інших тварин. Розсердилася людина на Лев і задумав улаштувати йому пастку. У входу у загін установив він капкан і вечорами для принади прив'язував поруч бика.
Одного разу вночі прийшов Лев до загону й при одному виді легкого видобутку геть-чисто забув про обережність. Кинувся він на бика й догодив з капкан. Завив Лев від болю й переляку. Почула Миша, прибігла. " Напевно, це той самий Лев, який зглянувся треба мною й відпустив", - подумала вона. Перегризла Миша мотузку капкана й відпустила Леву.
Ось чому корисно робити добро.