Давним-давно це було. У ті часи крокодил дуже боявся білої риби. Він намагався триматися від неї подалі, але одного разу вони Усе-таки зустрілися. Крокодил посторонився.
Біла риба сказала йому:
- Ти завжди мене боїшся. Чому? Підпливи ближче, заглянь мені у рота! Крокодил злякався ще більше.
- Ти така більша риба! - сказав він.- Мені усе говорять, що ти мене з'їж. Тому я тебе й боюся.
- Не бійся, у мене ж немає зубів!
- Відкрий рота ширше, - сказав крокодил.- Я подивлюся бачили.
Риба відкрила рота. Крокодил подивився бачили. Потім наблизився, заглянув у пащу риби й побачив, що у неї й насправді немає зубів.
- Тепер я не буду тебе боятися, - сказав він рибі. Та вони поплили далі разом. Так вони плили й плили, плили й плили, а потім крокодил побрав та й з'їв рибу.