Посварилися два приятелі й перестали знатися один з одним. При зустрічах навіть не здоровалися. Так пройшов рік. Але втрутилися друзі й ціною більших зусабо зуміли їх примирити.
Одного разу після примирення пішли приятелі у ліс. Ходили, ходили, утомилися й присіли відпочити.
- Я прагну поголити голову, - сказав один з них.- Якщо у тебе бритва із собою, поголи мене.
- Ну що ж, - відповів другий. - Бритва у мене із собою, і я поголю тебе.
Та почав він голити. А серце цієї людини усе ще було повно затаєною ненавистю. Приставивши бритву до горла приятеля, він раптом говорить:
- Ми тут зовсім одні. Якщо я зараз заріжу тебе, про це ніхто не довідається.
- Якщо ти зробиш це, те всевидючий однаково довідається, розповість про цей нашому султанові, і тебе покарають.
Але той, спонукуваний злістю, немов не чув, що йому говорять, полоснув бритвою по горлу приятеля й відітнув йому голову. Потім вирив близько дерева яму й закопав труп. З тих пір почуття страху надійно поселилося у його душі. Пройшли дні, місяці й роки, а злочин так і не розкрився. Та заспокоївся злочинець.
Року через три згадав убивця про те, що трапилося, і направився у ліс до того дерева, біля якого поховав він убитого приятеля. Там він побачив великий виноградний кущ із листами яскраво-зеленого кольору. З куща звисали більші грона гарних жовтих плодів. Пахнули вони ароматно, як мускус. Простягнув він руку, зірвав гроно й з'їв кілька виноградинок. Здалися вони йому солодше цукру, і здивувався він, тим більше, що справа була взимку, коли виноград звичайно не дозріває. Пішов він додому, побрав кошик, повернувся, наповнив її доверху виноградом і розв'язав віднести султанові, правителеві своєї країни, ці прекрасн, що дозріли не у свій строк плоди.
Ставши перед султаном, упала ця людина ниц, поцілував землю й підніс йому подарунок. Здивував султан, що виноград, та ще такий гарний і запашний, дозрів узимку, побрав гроно з кошика й раптом як закричить:
- Що це ти таке приніс?! Я бачу там голену мертву голову! Заглянула людей у кошик і бачить: лежить там голова його приятеля, і
Кров з неї каплет.
- Але ж я приніс тільки грону винограду! - закричав він злякано.
Та довелося йому розповісти всю історію із самого початку. Вислухав його
Султан і говорить:
- Всевидючий розкрив твій злочин і повідомив мене про це. А тепер я наказую: переріжте йому горло, як він зробив зі своїм другом.