Вертався леопард із полювання й побачив біля краалю барана. Ніколи раніше не бачив леопард такого звіра. Злякався він і, підійшовши до барана, несміливо запитав:
- Здраствуй, приятель! Як кличуть тебе? Затупотів ногами баран, мекнув голосно:
- Я баран. А ти хто такий?
- Я леопард, - відповів леопард. А сам злякався ще більше й забрався скоріше ладь.
По дорозі зустрів леопард шакала й розповів, якого страшного звіра довелося йому тільки що побачити. Засміявся шакал:
- Ох і дурний же ти, леопард! Адже ти упустив прекрасний шматок м'яса! Завтра підемо туди разом, піймаємо та й з'їмо його!
На інший день відправилися вони за бараном. Ось уже підійшли до кралю. А баран у цей час саме збирався йти на луг. Побачив він на пагорбі леопарда із шакалом і злякався. Побіг скоріше до дружини й говорить:
- Там на пагорбі леопард і шакал, вони йдуть до нас. Ох, боюся, прийшов нам кінець!
- Не бійся, - відповіла дружина, - побери дитинчати із собою й виходи до них. Тільки підійдуть леопард і шакал, ущипни дитинча, нехай він заплаче, начебто голодний.
Так і зробив баран: побрав дитинчати й вийшов назустріч леопардові й шакалові. Коли леопард побачив барана, він знову злякався й праг уже відвертати. Але шакал прив'язав леопарда до себе шкіряною мотузкою:
- А ну йди із мною!
У цей час баран ущипнув дитинча, і той голосно закричав. А баран говорить:
- Спасибі тобі шакал, що привів до мене леопарда. Бачиш, як голодне моє дитинча, як просить він є!
Почув леопард ці слова, закричав від страху й кинувся ладь. Не зупиняючись біг він через пагорби й гори й волочив за собою шакала. Так прибіг він до себе додому й шакала за собою притяг.