У одному будинку жило багато мишей, і ще жив там кіт, грізний як лев. Кіт не лінувався ловити мишей, і ставало їх усе менше й менше. Що залишилися у живі засумували. Зібралися якось миші на ради, судили, виряджали, що робити, якщо кіт і надалі буде так само спритно розправлятися з ними, і розв'язали, що єдиний спосіб уціліти - це не виходити з нір. Так і зробили. Кіт спершу тільки досадував, але потім, коли йому їсти стало нема чого й він зовсім охляв, розв'язав піти на хитрість: ліг близько входу у нору й прикинувся мертвим. Побачили миші, що кіт мертвий, і стали поздоровляти один одного -подумали, що тепер можна вилазити з нір. Але серед них найшлася одна розумна мишка, яка сказала:
- Про сестри! Будьте обережні й не поспішаєте залишати нори. Боюся я, що дуріє нас цей кіт, живий він, просто прикинувся мертвим. Якщо я навіть побачу його шкіру, набиту соломою й виставлену як опудало, то однаково не повірю.
Послухалися миші ради, не покинули нір і тому урятувалися від хитрого й підступного кота.
Воістину вірно говорять: хто витриманий і терплячий, той свого доб'ється.