Бурундук спустився до ріки, щоб наловити собі на обід риби. Спочатку він складав рибу на березі, потім прийнявся їсти її. Наївся досита - а риби ще багато. Тоді бурундук крикнув:
- Хто прагне риби, нехай іде сюди! Прийшла гієна.
- Сьогодні у мене було вдале полювання, і я пригощаю тебе, - сказав бурундук гієні. Гієна обрадувалася й з'їла усе, що наловив бурундук. Той дуже розсердився. А гієна наїлася й разлеглась на піску.
У цей час прилетіла цесарки, села на гілку й стала чепуритися.
- Ах, якби у мене було таке гарне вбрання! - викликнула гієна, подивившись, як цесарка розправляє свої перинки.
- Я можу допомогти тобі, - сказав бурундук.- Якщо ти принесеш небагато білої глини й ніж, я зроблю тобі вбрання не гірше, чим у цесарки.
Гієна була дурна. Їй і у голову не приходило, що бурундук гнівається на неї за те, що вона з'їла всю його рибу. Вона пішла й принесла гострий ніж і грудка білої глини. Бурундук велів гієні лягти. Вона лягла. Тоді бурундук прийнявся ножем розмальовувати їй спину. Він сполосував її уздовж і поперек, а потім замазав подряпини білою глиною. Гієна вила від болю, але бурундук присуджував:
- Потерпи трошки, і у тебе буде плаття, таке ж строкате й гарне, як у цесарки! Нарешті він відпустив гієну, і вона побігла у ліс заліковувати свої рани. А бурундук сміявся їй вслід:
- Тепер я тобі помстився! Навіщо ти зжерла всю мою рибу? З тих пір шкіра у гієни так і залишилася смугастою.
Так було.