А чи знаєте ви історію про прекрасну куріпку по імені Нангумби? У неї було п'ять закадичних подружок. Одну кликали Нанкимпели, іншу - Навоки, третю - Намбенди,
Четверту - Нантуту, а п'яту - Нанкимпити. Одного разу пантера віднесла чоловіка прекрасної Нангумби.
Подружки, довідавшись про нещастя бідної Нангумби, розв'язали оточити піклуванням її й бідних сироток - її дітей.
Нанкимпели зібрала багато смачного проса, Навоки захопила із собою качан кукурудзи, Намбенди - пучок молодих втеч бамбука, Нантуту принесла стебло цукрового очерету, а Нанкимпити - кисті солодких бананів і фіги. Прилетіли вони до гніздечка Нангумби й застали там її пташенят одних.
- Де ж ваша мама Нангумби? - запитують. А пташенята у відповідь пищать: - У ліс пішла, у ліс пішла,
Принесе нам молока кокоса,
Солодких фініків і дикого проса.
Куріпки - давай голосити:
Про ти, наша Нангумби!
У ліс пішла, у ліс пішла
За молочком кокоса,
За горсточкой проса,
Тюр-чи-Чи, тюр-чи-чи,
А ми всі їй принесли:
Та банани, і просо,
Та молочко кокоса,
Та солодкий очерет,
Та безліч фіг!
Склали вони всі свої подарунки у гніздечку й полетіли шукати Нангумби.
Шукаємо ми - фью, фью, фью -
Куропаточку свою -
Ти повернися Нангумби,
Своїх дитинок не губи! - кликали вони.
Голосніше всіх кричала Нанкимпели.
- Почекайте, - сказала вона, я спробую ще раз окликнути її, тепер вона вже напевно відгукнеться:
Нангумби, Нангумби,
Гей-Хо, гей-хо! Фю-фю-Фю, фи-фи-фи!
Нангумби почула й відразу, засапавшись, примчалася з лісу.
- Здраствуй, Нангумби! Ми принесли тобі небагато їжі для твоїх дитинок, - сказали їй Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити.
- Як я вдячна вам, - відповіла їм Нангумби. - Чому ж зможу я вам відплатити за ваші дарунки? Може, ви вип'єте хоч по шкарлупці кокосового молока?
Та Нангумби початку їх пригощати.
Так тривало усе літо. Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити допомагали бідній удові Нангумби і її дітям-сиротам. Одного разу приходять вони до гнізда, а з нього пташенята свої клювики висунули й пищать:
Дайте їсти, дайте їсти,
Ми голодні - усі шість.
Фю-фю-Фю, фи-фи-фи!
Нагодували вони сироток і запитують:
- А де ж ваша мати, де Нангумби? У ліс пішла, у ліс пішла
Нам горішків зібрати.
- Коли?
- Лише зоря зійшла, Уж вона - знадвору.
Їй повернутися пора!
Та Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити знову відправилися шукати Нангумби. Запитують вони ластівку:
- Не чи бачила ти де-небудь бідну Нангумби?
- Кив-Вип, кив-вип!
Не бачила, не бачила! - відповіла ластівка й полетіла далі, ловлячи на лету мошок.
Запитують вони воронові:
- Не чи бачила ти де-небудь нашу бідну Нангумби?
- Кар-Р, кар-р, кар-р! Я такий і не знаю.
Запитують вони маленьку пташку колібрі:
- Прекрасна колібрі! Не чи бачила ти нашої дорогою Нангумби?
- Я-Те її не бачила, але ви запитаєте у сарани. Геть ціла хмара їх прилетіла на поле й поїдають просо!
- Сарана! Сарана! - кличуть Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити. - Скажи нам, може бути, ти знаєш, що трапилося з Нангумби? Ще вчора вона вилетіла зі свого гнізда й більше не повернулася туди, де чекають-не дочекаються її голодні пташенята.
- Бачили, бачили ми її, бідолаху. Її піймав леопард собі на сніданок. Смутні, зі сльозами на очах повернулися вони до гнізда.
Ох, ти наша Нангумби, Нангумби! Своїх дитинок не губи, не губи, Хто ж дитинками займеться? Хто сиріткам посміхнеться?
- Ми повинні помститися леопардові Улу за смерть Нангумби! Йому не пройде це безкарно. Едак він скоро всіх нас знищить! - сказала Нантуту.
- Добре, але ж він не зізнається у своїй провині, - заперечила Навоки.
- А ми запитаємо джмеля. Він розумний, порадить нам, що робити.
- Р-Р-Умм, брум-м, - загудів джміль після тривалого міркування. - А чи відомо вам, де перебуває ріка Конго?
- Так, - відповіли куріпки.
- Так підіть до ріки Конго й простягніть від одного її берега до іншого міцні ліани.
- Добре, - відповіли вони хором. - А що ж далі?
- Запросите леопарда й інших звірів, пускай кожний пройде по цьому мості. Під ким міст обірветься, той і вбив Нангумби. Зрозуміли ви мене? Зрозуміли ви мене? Брр-Рум, бр-р-рум! - закінчив джміль. - Але помніть, що кожний з вас, проходячи по мості, повинен так сказати:
Нангумби, Нангумби!
Якщо я тебе вбив,
Якщо я погубив,
Нехай зірветься під мною
Цей міст...
- Про дорогий джміль! Ми дякуємо тобі за твою гарну раду, - сказали куріпки. - Але хто з нас насмілиться запросити леопарда, адже він такий величезний, такий сабоний і, напевно, він нам відмовить, - засумнівалася Нантуту.
- А це вуж моя турбота. Бр-р-Рум, брум-м, брум-м, - загудів у відповідь джміль. - Я про усе розповім леву, а він-те вуж змусить леопарда прийти на суд.
Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити зробили так, як їм
Порадив мудрий джміль. Вони простягнули довгі ліани над рікою Конго від одного її берега до іншого й скликали всіх звірів.
Першої пройшла по висячому мості Нанкимпели, за нею - Навоки, потім
Намбенди, Нантуту й, нарешті, останньої - Нанкимпити.
Нангумби, Нангумби!
Якщо я тебе вбила,
Якщо я погубила,
Нехай зірветься під мною
Цей міст...- виголошували вони, проходячи по мості, але міст під ними навіть не мерзнув.
Після куріпок пройшов заєць, за ним вприприжку пробігла газель, потім важливо прошествовал величезний страус, за ним - довгошия жирафа, далі вибігла на міст строката пантера, за пантерою - тигр, мавпа й, нарешті, сам цар лісів - лев гордо прошествовал по натягнутих ліанах. Тепер прийшла черга леопарда Улу.
- Ось ще, нікого мені більше вбивати, чи що, крім цієї незначної Нангумби, - презирливо фиркнув леопард, входячи на міст.
- Скоріше виголошуй заклинання, як ми, - викликнули відразу разом усі п'ять куріпок.
Та леопард Улу щосили викрикнув:
Нангумби, Нангумби!
Якщо я тебе вбив,
Якщо я погубив,
Нехай зірветься під мною
Цей міст...
Коли леопард Улу добрався вже до середини ріки
Лабети його зісковзнули з мосту, він звалився вниз, у води Конго, і втопив.
А Нанкимпели, Навоки, Намбенди, Нантуту й Нанкимпити направилися до гнізда Нангумби, нагодували там пташенят і запекли:
Про Нангумби, Нангумби,
У Конго впав леопард Улу,
Що нашу сестру погубив.
Гей-Го, гей-го.
У Конго впав кепський Улу.