Одного разу голодний крокодил плив по Нилу, сподіваючись чим-небудь поживиться.
Раптом бачить - коштує у самої води баклан. Праг крокодил його схопити, так задумався:дзьоб у баклана як наконечник списа, шия - як ратище списа. Щось не дуже схоже на легкий видобуток. Запитав крокодил:
- Друг мій баклан, чому у тебе такий гострий дзьоб? Адже він, напевно, може простромити наскрізь, як спис?
- Ти не помилився, - відповів баклан.- Прагнеш спробувати?
- Я б спробував, так боюся.
- Не бійся, я вдарю тебе у чверть сили.
- Добре, - погодився крокодил.
А сам подумав: "Якщо дзьоб у цього баклана не занадто гострий, а сам він не занадто сабоний, я його знімання".
Підставив крокодил голову, замружився. Баклан же, не будь дурень, піднявся, так як долбанет крокодила своїм гострим дзьобом у око! Той світла невзвидел.
- Ой, ой! - закричав він.- Більше не треба, я бачу, як ти сабоний! Та крокодил поспішив пірнути у ріку.
З тих пір усі баклани спокійно переправляються через Ніл і крокодили їх ніколи не торкають.