У одному аулі сирота-бідняк пас аульних корів, Усе, що йому платили за працю, він віддавав на зберігання самій ушанованій людині у аулі - хаджі. Той завжди охоче ухвалював гроші на зберігання й щораз завіряв пастуха, що гроші його будуть целехоньки й він зможе забрати їх у будь-який час, коли тільки зажадає.
Йарень радів, що така ушанована людина захищає йому. Пройшло багато років. Зібрався пастух одружитися й розв'язав побрати у хаджі свої гроші. Прийшов він до нього.
- Дякую тобі, хаджі, - сказав він, - за те, що ти стільки років зберігаєш мої гроші. Тепер вони знадобилися мені, і я прийшов за ними.
Хаджі вигнав хлопця на вулицю з лементом.
-Подивитеся на цього обшарпанця! Він говорить, начебто зберігав у мене свої гроші! Звідки могли вони узятися у ледаря, який дотепер не має власного будинку!
Засмучений, пішов хлопець назад до своєї череди. Назустріч йому йшла жінка.
-Що трапилося, син мій, що засмутило тебе? - звернулася вона. до пастуха.
Розповів їй юнак про своє лихо.
-Не горюй! Завтра ранком приходь до хаджі, і ти одержиш свої гроші! На інший день знову пішов пастух до хаджі й став вимагати свої гроші.
Та знову хаджі став кричати, начебто ні про які гроші він знати не знає.
У цей час у будинок увійшла жінка, яку пастух зустрів напередодні на вулиці.
Зрадів хаджі, що тепер йому вдасться легко позбутися пастуха, і привітно звернувся до жінки:
- Скажи, сусідка, яка справа привела тебе у наш будинок, що тебе турбує?
- Ти знаєш, ушанований хаджі, що мій чоловік у від'їзді. У будинку я одна з дітьми, чоловік довго не вертається, а я боюся зберігати будинку гроші. Ось я й подумала, а не чи віддати їх тобі на зберігання до приїзду мого хазяїна? Заради аллаха, наш святий батько, побери гроші й збережи їх до повернення мого чоловіка.
Такі слова дуже сподобалися хаджі. Він знав, що у жінки набагато більше грошей, чому у бідного пастуха, і розв'язав привласнити їх.
- Аллах, аллах, хіба я можу відмовити жінці у такому проханні, аллах покарає мене за це! Не турбуйся, сусідка! Я поберу твої гроші й збережу. Я поверну їх тобі у цілості на першу твою вимогу! Ось і нашому пастухові я кілька років зберігав гроші, а тепер повертаю, коли вони йому знадобилися.
Із цими словами хаджі віддав пастухові гроші. У цей час у кімнату вбіг один із синів жінки, заздалегідь попереджений нею.
-Скоріше йди додому, наша мати, батько повернувся! Почувши такі слова, жінка пустилася у танок, следомза їй пастух, а потім до них приєднався хаджі.
Здивувалася жінка:
- Я танцюю від радості, що повернувся мій чоловік, пастух тому, що одержав свої гроші, а ти чому танцюєш?
- А я від радості, що легко відскіпався від таких хитрих людей, - відповів хаджі.