У одного чоловіка був єдиний син. Коли прийшло йому час умирати, він покликав до себе сина й сказав:
-Мені прийшла настав час умирати. Я тобі залишаю чотири завіти. Якщо будеш
Їх виконувати, будеш добре жити. Перша моя рада: щораз, як сядеш їсти, обов'язково їж мед. Друга моя рада: щоранку надягай ошатне взуття. Третя рада: якщо понесе твоя дружина, розведися з нею. Коли "рє це виконаєш, зайди у мою стайню, там побачиш звисаючий зі стелі гачок - вішайся на ньому.
-Добре, виконаю, - пообіцяв син.
Незабаром чоловік умер. Поховавши батька, як покладено за звичаєм, юнак став щодня є мед і щоранку надягати ошатне взуття. Коли його дружина понесла, він відвіз її до батьків. Щоб виконати всі ці ради, неодмінно потрібно було витратити усе багатство, накопичене батьком, і юнак зубожів. Не стало у нього ні їжі, ні питва. Аульчане перестали запрошувати його до себе й пригощати, а якщо він сам і заходив до кого-небудь, його не пропонували навіть сісти.
Коли йому стало зовсім зле, він пішов до двом м'ясникам. Подивившись на нього, ті догадалися, що він голодний, і дали йому шматок легені. По дорозі додому він поклав м'ясо на огорожу й присів відпочити.
Зненацька прилетів орел, схопив м'ясо й полетів. Юнак сказав про себе: " Із мною трапилося те, що трапляється з нещасними".
Побачивши, що до сусідів приїхали кілька вершників, він пішов туди, сподіваючись, що, коли будуть пригощати гостей, його посадять разом з ними. Парубок зайшов у кунацьку сусідів і став у куті. Коли принесли ане, гості запросили його сісти разом з ними. Юнак швидко сіл, поки не встигнув
Заговорити хояин, - він знав, що той прожене його. Наївшись, хлопець повеселів і розв'язав розповісти про те, що відбулося з ним:
- Коли я сьогодні пішов до м'ясників, вони дали мені шматок легені. По дорозі додому я поклав м'ясо на огорожу й присів відпочити. Зненацька прилетів орел, схопив м'ясо й полетів. Так я й залишився голодним.
- Залиши, хлопець, така брехня, - сказав хазяїн.
- Навіщо ти прагнеш обдурити нас? - обурилися гості, і його вигнали з кунацької.
"Навіщо мені жити після всього, що трапилося. Краще піду, виконаю останній завіт батька", - розв'язав хлопець.
Пішов він у стайню, побачив звисаючу зі стелі ланцюг з гачком і обв'язав її навколо шиї. Коли він відкинув ногою підставку, на якій стояв, під вагою його тіла ланцюг обірвався у тому місці, де була прикріплена до стелі. Із щілини, що утворювався, з гуркотом випало золото, яке поклав туди його батько.
Незабаром юнак побудував новий будинок і почав господарювати. Він відкрив великий магазин, став закуповувати пшеницю, соняшник і багато чого іншого. Незабаром він став багатше свого батька. " Без жінки - будинок порожній, треба мені одружитися. Не потрібно мені брати іншої жінки, крім моєї колишньої дружини. Піду попрошу її повернутися до мене", - розв'язав він.
Прийшов він до своєї колишньої дружини й сказав, що прагне забрати її до себе.
- Ти не виконав жодного із завітів свого батька, я не прагну вертатися до тебе, - сказала дружина.
- Не починай, будь ласка, говорити про цей, - сказав їй чоловік.- Через це із мною відбулися всі нещастя!
- Ти не зрозумів завітів батька, - сказала тоді жінка, -
І тому зневажив ними. Батько тобі заповів щораз є мед. Це означало: "Не їж, поки не Зголоднів, проголодаешься - усе здасться тобі солодким, як мед". Твій батько говорив: "Надягай щоранку нове взуття". Це значить, що потрібно було щовечора чистити взуття, тоді ранком вона видалася б тобі нової. Батько тобі сказав: "Розійдися із дружиною, коли вона понесе". Це означає: "Не ходи на жіночу половину, поки дружина не народить, а не відвези її додому до її рідних, як ти зробив". Четвертий завіт був даний тобі тому, що батько не дуже був впевнений, що відразу зрозумієш його завіти.
Він привіз дружину до себе додому, і зажили вони багато й щасливо.
Одного разу джигіт купив два пуди пшениці, велів висипати її окремо у коморі, а потім улаштував бенкет. На цей бенкет він запросив хазяїна будинку і його гостей, які не повірили його рас - розповіді про те, що орел відніс шматок легені. Покликав він і почесних старих аулу. Коли усе поїли й попили, юнак розповів про те, що днем орел відніс у нього двопудову гирю. Присутні не виказалр! ніякого сумніву у правдивості його оповідання. Тоді він нагадав про те, що раніше йому не повірили, коли він розповідав, що орел відніс м'ясо, і вигнали з будинку, тому що тоді він був дуже бідний, а тепер роблять вигляд, що повірили його явній вигадці. Він обвинуватив присутніх у неискренно-сти й нечесності й відпустив їх додому. Так юнак помстився своїм кривдникам і став жити по завітах свого батька.