Жив на світі джигіт. Кликали його Бамбет. Коли прийшло йому час одружитися, посватав він одну з найкрасивіших дівчат у аулі. Батьки дівчини погодилися віддати за нього дочка.
Коли закінчився весільний бенкет, відправився Бамбет до молодої дружини. Але тільки ввійшов він у лагуну, як дружина вдарила його плетио й сказала: "Стань старим півнем".
У ту ж мить перетворилася Бамбет у півня, вибіг у двір і змішався з курми. А дружина його завела собі коханця, і щовечора Бамбет бачив, що він приходить до неї, коли стемніє, і йде на світанку.
Небагато часу пробув він півнем. Одного разу його дружина вийшла у двір, ударила його тієї ж плетио й сказала: "Стань борзим собакою!"Став Бамбет собакою, але як і раніше розумів людське мовлення.
Важко йому було бачити свою дружину, і розв'язав він піти куди ока дивляться.
Ішов він ішов і зустрів пастуха зі зграєю собак. Собаки ці ледь не загризли Бамбета, але пастух відразу зрозумів, що цей собака незвичайний, відбив її й завів у свій курінь.
Увечері він поставив перед Бамбетом миску з їжею, яку давав звичайно собакам, але Бамбет до неї навіть не доторкнувся.
- У добру годину я вийшов сьогодні у шлях, мені попалася хортиця чистих кровей! - зрадів пастух і приніс Бамбету у мисці пасту й смажене м'ясо. Собака поїв так акуратно, немов це була людей, і вдячно подивилася у очі новому хазяїнові.
- Це, напевно, навчений собака, треба звертатися з нею ліпше, - розв'язав пастух.
Та незабаром слава про незвичайну хортицю рознеслася по всій окрузі. Довідався про неї й пши, у якого щороку пропадала новонароджена дитина. Говорили, що всіх дітей пши ніс незвичайний вовк, що з'явився у цих краях.
Прийшов пши до пастуха й говорить:
- Ти, вірно, чув, що щороку моя дружина родить дитину, і у ту ж мить його несе якийсь вовк. Скоро у моєї дружини знову повинен народитися дитина - дай мені твій собаку на парі днів. Може бути, вона допоможе врятувати спадкоємця.
- Я не можу вирішувати, дати тобі собаку чи ні. Якщо собака захоче, нехай іде з тобою.
Подивився пши на собаку - вона начебто кивнула головою на знак згоди.
-Я відпускаю з тобою собаку, - сказав пастух, - але прошу тебе, не змушуй її робити що-небудь проти її волі.
Та пши повів хортицю із собою й відвів їй місце поруч із кімнатою своєї дружини.
Уночі дружина пши народила сина. На світанку хортиця вибігла у степ, а у цей час у будинок увірвався вовк, схопив немовля й став нести його. Коли хортиця повернулася, у будинку був страшний шум і переполох. Уставши на задні лабети, хортиця подивилася у ту сторону, звідки неслися лементи, і пустилася у погоню за вовком. Незабаром вона наздогнала пши, який щосили мчався за викрадачем.
-Мардж, не дай вовкові віднести дитину! - крикнув пши, і хортиця помчалася далі.
Вона наздогнала вовка й схопила його. Тоді вовк заговорив людським голосом:
-Відпусти мене, Бамбет, Прийде день, коли я зроблю тобі добра справа!
Але собака не відпустив його. Вовк попросив другий раз, і Бамбет відпустив його. Отут ішли закричав:
-Тримай вовка! Не упускай його!
Погналася хортиця й знову схопила вовка. Підім'яла його під себе, міцно тримає. Знову заблагав вовк:
-Відпусти мене, Бамбет, я тобі ще придамся. Прагнеш - забери дитину, а мене відпусти.
Отут приспів пши. Тільки схопив він дитину, хортиця відпустила вовка, і він утік.
-Шкода, що ти не удержав вовка! - сказав пши.- А за сина тобі спасибі!
Пройшов час, і розв'язав Бамбет навідатися до себе додому.
Одного разу ранком виходить коханець дружини з будинку Бамбета й бачить хортицю. Повернувся він у будинок, побрав батіг і вдарив її зі словами: "Стань індиком!"Негайно перетворилася хортиця у великого жирного індика.
Пішов індик знадвору й прийшов до скирт необмолоченого проса. Наївся він проса досита й сіл під стогом.
Хазяїн проса прийшов ранком у поле й побачив індика. Зрадів він, схопив його й приніс до себе додому.
-Баба, побери індика й посади його під сапетку - я знайшов його під нашою скиртою проса. Коли доїмо барана, заріжемо цього індика й з'їмо його.
Баба посадила індика під сапетку.
Пройшло кілька днів. Одного разу старий нагострив ніж і покликав одного зі своїх синів.
-Хлопець, винеси цього індика у двір і заріж його, - сказав він. Юнак виніс індика й заніс над ним ніж. Але отут він побачив, що з очей
Індика покотилися сльози. Жалко стало його юнакові, він повернувся у будинок і посадив індика під сапетку.
-Ну добре, не захотів різати індика - не одержиш і шматка м'яса! - сказав старий і покликав іншого сина.
Але й той, як побачив сльози індика, приніс його назад.
- Жодному з вас не дам і шматка м'яса! - закричав розсерджений старий і сам виніс індика.
Затис він ноги індика, заніс над ним ніж, але отут побачив сльози на його очах. Провів старий табоною стороною ножа по шиї індика й відпустив його.
-Бамбет, - сказав він, - ти тричі зробив мені погано. Але тепер я помстився тобі. Я і є той вовк, у якого ти відняв тоді хлопчика. Сини, яких ти бачив у моєму будинку, -
Брати того хлопчика. Тепер вертайся до себе додому. У кунацькій на ослоні ти побачиш батіг. Стань близько ослона так, щоб батіг міг упасти на тебе, коли ти качнеш ослін, і скажи: "Нехай я стану таким, яким був колись". Якщо батіг торкнеться тебе, ти знову станеш людиною.
Пішов індик у аул, увійшов у кунацьку й зробив усі так, як сказав старий. Ледь батіг торкнувся його, як індик перетворився у джигіта Бамбета. Відразу побрав Бамбет батіг і ввійшов у свій будинок - там була дружина з коханцем.
Ударив він батогом дружину - перетворилася вона у ослицю, ударив коханця - став він ослом.
Привів Бамбет у свій будинок нову дружину й зажив з нею щасливо. А осла з ослицею він змушував працювати від зорі до зорі, нещадно бив за всяку неслухняність і тримав їх впроголодь.