Жили-Минулого три брати-мисливці. Одного разу ввечері, як звичайно, відправилися брати у ліс. Тільки у'їхали у хащу, побачили вдалечині вогник - ніколи раніше вони його не бачили. Здивувалися мисливці, захотілося їм довідатися, хто це з'явився у лісі, і пішли вони на цей вогник. Прийшли до величезної печери. Увійшли у неї й бачать - сидять три дівчата, краси незвичайної: якщо глянеш на них, довго потім будеш ока протирати, немов на сонце глянув.
- Звідки ви, прекрасні дівчата, і як потрапили сюди? - запитали брати, отямившись.- Ми полюємо у цьому лісі багато років, але ніколи тут вогню не бачили. Що привело вас у ці краї?
-Ми із сусіднього аулу, - відповіли дівчини, - одного разу ми прийшли у ліс за квітами так за горіхами, отут нас схопила лісова людина. Бачили ви коли-небудь таке чудовисько? Увесь він покритий волоссями, а у груди його стирчить сокира. Ось і тримав він нас у темній печері. Тепер лісова людина вмерла, а ми відкрили вхід, відвалили важкий камінь, може бути, добрі люди врятують нас, допоможуть вибратися?
Полюбилися братам прекрасні дівчата, і розв'язали вони побрати їх собі у дружин. Як і має бути, заговорив першим старший брат.
- Прошу тебе, красуня, будь моєю дружиною! - звернувся він до старшої з дівчат.
- Я обіцяю бути тобі вірною дружиною, - відповідала вона, - і щороку буду приносити хлопчика й дівчинку.
Середня дівчина пообіцяла другому братові, що у неї щороку буде народжуватися незвичайна дівчинка: половина волосся на її голові буде білого золота, а половина - червового. А молодша сказала молодшому братові, що у неї щороку буде народжуватися син - теперішній богатир-нарт.
Одружилися брати на красунях дівчатах і зажили щасливо.
Пройшов час, і стало ясно, що тільки старша з них стримала своє слово. Одного разу відправилися брати на полювання, а у цей час у дружини старшого брата народилися хлопчик і дівчинка надзвичайної краси. Украли заздрі сестри її дітей, поклали їх у очеретяну скриню й кинули у ріку, а замість них підклали щенят.
Повернулися брати з полювання, і, коли старший побачив, що його дружина принесла щенят, розгнівався, замкнув дружину у сараї й наказав ніколи не випускати її.
А скриня з дітьми плив по ріці, і у чужого аулу хвилею викинуло його на берег. У тому аулі жили старий з бабусею. Дітей у них ніколи не було. Та ось одного разу пішла бабуся до ріки за водою й бачить: хвилі прибили до берега очеретяна скриня. Відкрила вона скриня й побачила там чудесних хлопчика й дівчинку. Обрадувалася бабуся, принесла їх додому. Назвали вони дівчинку Бабух, а хлопчика - Черим.
Пройшло багато років, хлопчик став гарним, струнким юнаком, а дівчинка - найкрасивішої серед красунь аулу.
Одного разу відчув старий наближення смерті й покликав до себе Черима: - Коли ти підростеш і станеш теперішнім джигітом, тобі знадобиться кінь: він коштує у стайні, і там же висить твоя збруя.- Із цими словами старий умер.
Незабаром і бабуся відчула наближення смерті. Покликала вона Бабух, завела її у кімнату, куди дотепер ніхто не входив, і відкрила перед нею величезна скриня, окутий залізом. У дівчини ока розбіглися, яких тільки вбрань там не було! Ця скриня бабуся заповіла Бабух.
Умерла бабуся, і залишилися брат із сестрою зовсім одні. Що робити? Розв'язав Черим зайнятися полюванням. Одного разу вивів він свого коня-альпа, поклав на нього золоте сідло, надяг збруя, сіл на коня й відправився на полювання.
Тільки у'їхав у ліс, як побачив трьох мисливців. Вони вигнали з лісу оленя, але ніяк не могли підстрелити його - олень увесь час тікав у ліс. Погнався за ним Черим, наздогнав, схопив за роги й поклав на холку свого коня. Тільки мисливці його й бачили.
Так зробив він і на інший день.
Здивувалися мисливці, не знали вони, звідки узявся ставний, спритний джигіт, і розв'язали познайомитися з ним.
На третій день, коли Черим уже укладав оленя на холку коня, оточили його мисливці.
- Славний юнак, - заговорив старший з них, - нам довелися по серцю твій вигляд, твої манери й мужність. У мене немає сина, і я прагну, щоб ти став мені сином.
- Якщо ви виявляєте мені таку честь, я з радістю стану вашим сином і буду намагатися щосили, щоб бути гідним вас, - відповів Черим і разом з мисливцями поїхав у аул.
Виявилося, що той мисливець, якому так сподобався Черим, був його батьком, а два його супутники - братами батька.
У'їхали вершники у двір і спішилися. Коли направилися вони до будинку, мати Черима, багато років томившаяся у сараї, подивилася у щілинку й довідалася у стрункому юнаку свого сина.
- Ой, - закричала вона, - це мій син. У нього повинна бути сестра, якщо вона жива.
Зрадів Черим, догадавшись, що потрапив до своїх батьків. Він велів привести матір у кунацьку й негайно з'їздити за сестрою.
Тільки тепер зрозумів батько Черима, яке зло зробили його невістки, замінивши дітей щенятами. Він наказав прив'язати лиходійок до необ'їжджених коней і пустити їх у поле.
У дружини молодшого мисливця була сестра - чаклунка. Задумала вона помститися за сестру, перевести Черима. Одного разу, коли Черим виїхав на полювання, нарядилася чаклунка й відправилася у гості до Бабух. Приходить вона й бачить, що Бабух сидить і плаче - нудно їй.
-Бедняжка, чому плачеш? - вкрадливо запитала чаклунка.- Видне, нудьгуєш. Якби твій брат любив тебе, свою єдину сестру, то неодмінно б приніс тобі золоту гармошку, що зберігається між двох скель. Звичайно, важко дістати ту гармошку - адже скелі щохвилини те розходяться, то сходяться з такою силою, що перетворюють у порошок усе, що потрапить менаду ними. Але зате, якщо у тебе буде гармошка, ти ніколи не будеш нудьгувати.
Незабаром повернувся Черим, і Бабух розповіла йому про чудесну гармошку й попросила брата дістати її.
Сіл Черим на вірного альпа й відправився у далекий шлях. Кінь Черима розумів людське мовлення й сам умів говорити. Коли стали вони під'їжджати до скель, альп сказав своєму хазяїнові:
- Скоро ми досягнемося скель. У той момент, коли вони розійдуться, ти дай мені один чурек і тричі вдар мене батогом. Я проскочу менаду скель, а ти на лету схопи гармошку.
Так і зробили.
Немов вітер, промчався альп між скель - ледь встигнув Черим схопити гармошку. Тільки вискочив кінь, як скелі зі скреготом зрушилися, ледве не відірвали альпу хвіст.
Привіз Черим своїй любій сестрі гармошку. Була вона вся із чистого золота, а коли відіграла, то всякий, хто слухав її, забував про всі турботи й хворобах.
Повеселіла Бабух - сидить, відіграє. А чаклунка подумала, що Черим напевно загинув між скель, але про всякий випадок розв'язала перевірити. Прийшла вона до Бабух і побачила у неї у руках чудесну гармошку. Навіть позеленіла чаклунка від злості й придумала нове лиходійство.
-Гарна гармошка, - сказала вона, - але дістати її - не сама важка справа на світі. Чула я, геть за тими горами живуть сім братів і є у них одна-єдина сестра. У саду її росте чудесна яблуня. Протягом одного дня на ній розпускаються бруньки, вона зацвітає, відцвітає, а до вечора на галузях визрівають гарні, смачні яблука. Якби Черим любив тебе, він посадив би ту яблуню у твоєму саду, а дівчину зробив твоєю служницею.
Повернувся Черим, і Бабух повідала йому про чудесну яблуню.
Що робити? Не міг Черим відмовити любій сестрі, сіл на свого альпа й відправився у далекий шлях. Добрався до гір, де жили брати, схопив дівчину, вирвав з коренем чудесну яблуню й поскакав назад. Брати пустилися за ним у погоню й швидко наздогнали його. Відняли у нього сестру і яблуню, а його кинули у темницю. Але не змогли вони піймати його альпа, вирвався він і прибіг додому.
Бабух завела альпа у стайню, принесла йому свіжого сіна й свіжої трави, але кінь навіть не доторкнувся до них. Стривожилася Бабух і говорить:
- Скажи мені, вірний альп, що трапилося з моїм єдиним братом, де ти залишив його?
- Якщо прагнеш, щоб повернувся твій єдиний брат, - відповів альп, - побери свою золоту гармошку й сідай до мене у сідло. Я відвезу тебе у володіння братів і посаджу у стежки, по якій вони звичайно носять воду. Коли ти станеш відіграти на своїй гармошці, брати вийдуть послухати музику, і ти попросиш їх звільнити Черима.
Так і зробили. Села Бабух у стежки й заграла. У цей час сестра тих братів направилася за водою. Почула вона гру Бабух і зупинилася. Так красиво й задушевно відіграла Бабух, що дівчина не зрушилася з місця, присіла у стежки й забула, куди й навіщо вона йшла.
Довго просиділа вона так, і стали брати турбуватися - що трапилося із сестрою? Вийшов брат і сказав:
-Що це ти, сестра, застрягла тут? - Але отут почув гру Бабух і, здивований, застиг на місці. Вийшов за ним другий брат, потім третій, четвертий. Усі сім братів сіли навколо Бабух і, не шелохнувшись, слухали її гру. Раптом Ба-Бух перестала відіграти. Отямилися брати.
- Заради аллаха, зіграй ще, дай нам наслухатися чудесної музики, - стали вони просити.
- Я буду відіграти для вас, скільки прагнете, тільки звільните мого єдиного брата! - відповіла Бабух.
Братам не терпілося скоріше знову почути чарівні звуки. Вони відразу звільнили Черима, віддали йому у дружин свою красуню сестру, а на додачу ще й чудесне дерево.
Бабух відіграла братам стільки, скільки вони прагли, а потім стала дружиною найкрасивішого й хороброго з них.
Нехай і той, хто прочитає цю казку, буде щасливий, як Бабух і Черим.