Жили на світі три брати. Два минулі земні, а третій - Куйжий - дурний. Після смерті батьків брати розв'язали розділити майно. Куйжию дісталися два бики.
"Що мені робити е биками?" - став думати Куйжий і розв'язав їх нродать.
Погнав він биків на базар. Дорога йшла через ліс. Жене Куйжий биків, чує - шелестить листя, скриплять дерева. Здалося Куйжию, начебто дерево говорить йому:
-Продай мені биків - поберу їх у борг строком на один рік, а тобі через рік поверну борг.
Прив'язав Куйжий биків до дерева й повернувся додому. Пройшов рік, і Куйжий пішов до дерева - одержувати з нього борг.
- Я прийшов за боргом, - сказав Куйжий, підійшовши до дерева. У цей день вітру не було, і листя не шелестіло, дерево не скрипіло.
- Що ж ти мовчиш? - продовжував Куйжий.- Коли брало биків у борг, багато говорило, а тепер замовкло? Але я не поступлюся тобі биків, однаково розрахуюся з тобою!
Із цими словами він із силою вдарив по дереву сокирою. А у цім дереві був захований скарб. Від удару сокирою золото висипалося на землю, до ніг Куйжия.
Зібрав він золото й відніс його додому. Коли стемніло, він пішов до ефенди, розв'язав побрати у нього мірку й переміряти своє золото.
Здивувався ефенди - навіщо біднякові мірка, звідки йому побрати золото? Та пішов
За Куйжием. Заглянув він у вікно - Куйжий сидить, уважає золото. Хитрий ефенди розв'язав обдурити бідняка. Зайшов він до нього, та й говорить:
-Я прийшов до тебе тому, що прагну допомогти тобі. Ти адже не зможеш зберегти стільки золота, тебе можуть навіть убити із-за нього. Краще віддай золото мені, у мене воно буде у цілості й схоронності, а ти будеш жити спокійно.
Отут Куйжий ударив ефенди міркою й убив його. Закинув тіло його на горище.
Ранком увесь аул став шукати ефенди - ніде не можуть знайти. А Куйжий спокійно сидить собі на вулиці. Іде повз нього дружина ефенди, уся у сльозах.
- Ти чому плачеш? - запитав її Куйжий.
- Ефенди пропав, тому й плачу, - відповіла жінка.
- Нічого він не пропав - я вбив його, і він лежить у нас, на горищі.
Дружина ефенди підняла шум. А брати Куйжия, довідавшись, у чому справа, сховали тіло ефенди, зарізали козла, оббілували його й кинули на горище. Усі жителі аулу прийшли до їхнього будинку.
-Де ефенди, убитий тобою? - спраишвают Куйжия.
-Лежить на горищі, зараз покаджу, - відповідав він і поліз на горище. Темно було на горищі. Став він шукати небіжчика на дотик. Намацав
Бороду козла й запитує:
- Ефенди був з бородою?
- Немає!
- З рогами був?
- Немає!
Намацав Куйжий чотири ноги козла.
- У нього було чотири ноги?
- Немає!
-Тоді це, напевно, не твій ефенди, - сказав Куйжий і скинув з горища козла.
Побачивши козла, аульчане стали говорити:
-Тьфу, алаурсин, як же ми дозволили дурневі обдурити себе? Усе розійшлися по будинках.