За давніх часів жив один пши. Умерла його дружина, і він одружився на дочці іншого пши. Від першої дружини у нього залишився син, якого він, за звичаєм, віддав на виховання одному старому.
Одного разу аталик велів хлопчикові показати долоня. Подивившись на неї, він сказав:
- Про-Ой, мій хлопчик, ти скоро вмреш!
-Нічого дивного, якщо я скоро піду із цього світла, - відповів хлопчик.
- Але послухай мене, хлопчик, і ти залишишся у живі.
- Говори, зроблю усе, що ти скажеш!
-Поки не пройде сорок днів, ти не повинен ні з ким розмовляти, навіть якщо на шибениці надягнуть мотузку тобі на шию. чи Зможеш ти це виконати?
-Обіцяю тобі, що виконаю, - сказав хлопчик.
-Ну, тоді йди додому. Та аталик відправив хлопчика до батька. Хлопчик пішов додому.
Батько довго розпитував його, чому він повернувся додому раніше покладеного часу, але син нічого не сказав йому. Тоді батько відіслав його до мачухи. Та зустріла його привітно, посадила, поставила перед ним смачну й різноманітну їжу й сказала:
- Про юнак, з тих пір як я потрапила у цей будинок, я спрагу зустрічі з тобою, твій батько не годиться мені у чоловіки. Із твоїм батьком я розправлюся, покладу йому у їжу яку-небудь отруту, і він умре через сорок днів. Ніхто нічого не довідається, а для нас із тобою цей мир стане раєм. Коли не буде твого батька, тебе зроблять пши.
Та вона прагла поцілувати юнака, але він ударив її так сабоно, що вибив їй зуби, і, залишивши закривавлену жінку, вийшов у двір. Мачуха порвала на собі одяг, обмазала плаття кров'ю й стала голосно кричати. Пши, почувши лемент, послав людей і велів довідатися, що трапилося.
Коли прибігли унаути, мачуха сказала:
- Син пши прийшов сюди й став домагатися моєї любові. Коли я присоромила його, він порвав на мені одяг і пішов.
Розгнівався пши, покликав своїх підданих і велів їм повісити сина.
Схопили вони юнака й повели до шибениці. Здивувалися жителі аулу, чому це пши велів повісити свого улюбленого сина. Вони стали запитувати молодого джигіта, але він не сказав їм ні слова; тоді пішли до пши й запитали у нього.
- Ти так любиш сина, чому ти наказав стратити його? Пши повідав їм, що говорила йому дружина.
- Не можна по обмові жінки стратити людину. Хіба ти не чув історію про хаджі? - запитав у пши один з нього підданих.
- Ні, - відповідав пши.
- Тоді послухай, - сказав той і почало своє оповідання. "Давним-давно жив один жебрак. Щодня він ходив побазару, просив милостині. Одного разу до нього підійшов якийсь. чоловік і сказав:
- Скажи, бідняк, що ти прагнеш - двадцять золотих, які я украв, або два золотих, які заробив чесною працею?
- Мені вистачить одного золотого, нажитого чесною працею, - . відповів жебрак.
Чоловік дав йому один золотий, і жебрак пішов по базару. Раптом він побачив, що старий продавав птаха незвичайної краси - вона сиділа у клітці. Не міг стриматися бідняк - вуж дуже захотілося йому мати цей птаха, він купив її й відніс додому. Дружина стала його лаяти, дорікаючи, що він купив якийсь птаха, коли у будинку немає ні шматка хліба.
Засмутився бідняк, так що робити - повісив клітку на стельову балку й ліг спати. Прокинувшись ранком, він підійшов до клітки, щоб глянути на птаха.
Вона сиділа нахохлившись. Раптом бідняк захекався. Птах стрепенувся, і з-під її крила випала перлина.
Дружина бідняка побрала перлину, пішла на базар, здала її скупникові й одержала від нього миску золота. Щодня птах
Давала біднякам по перлині. Вони розбагатіли, побудували новий будинок, і скоро у них народився син. Одного разу чоловік сказав дружині:
-Багато років я жив у бідності, тепер я став багатим і прагну зробити паломництво у Мекку, Поклонитися священному каменю.
У той час ті, хто відправлявся у такий шлях, верталися назад не раніше, чим через три-чотири роки. Перш ніж відправитися у шлях, чоловік сказав дружині:
-Залишаю тобі наш птаха - бережи її!
Виїхав чоловік. Пройшов час, і його дружині захотілося мати коханця. Одного разу, коштуючи у коридорі свого будинку, вона побачила чоловіка, який дивився у її сторону. Жінка запросила його у будинок, добре почастувала й сказала: "Приходь до мене ввечері.
Той прийшов увечері, полежав у неї на груди. Отут жінка, і розповіла йому про птаха, завдяки якому вони розбагатіли.
Одного разу коханець цієї жінки пішов до своїх приятелів. Він розповів їм про свою коханку й про її чудесний птаха, який щодня приносить по перлині.
-Якщо ця жінка тебе любить, нехай вона зварить цей птаха й дасть тобі з'їсти її голову. Тоді ти станеш або дуже багатою людиною, або царем, - порадив йому один із друзів.
-Воллаги, я це виконаю! - відповів чоловік.
Наступного дня він прийшов до своєї коханої й сказав їй:
- Якщо не зробиш те, що скажу, не стану ходити до тебе.
- Немає нічого на світі, що я не зробила б для тебе, - відповіла вона.
- Убий птаха, що сидить у клітці, і дай мені її з'їсти, - сказав він.
- Я не стану засмучувати тебе через якийсь птаха, ти з'їж її, - пообіцяла жінка.
Чоловік провів у неї ніч і на світанку пішов. Жінка відразу вийняла птаха із клітки й убила. Побачивши це, її син став голосно плакати, його ніяк не могли заспокоїти. Жінка вже засмажила птаха, а хлопчик усе плакав.
Тоді одна із сусідок порадила:
-Дала б ти дитині шматок м'яса, може бути, він і замовчав би.
Але мати не дала йому нічого, він став плакати ще голосніше, і сусідка сказала:
-Дай дитині пташину голову, нехай з'їсть - адже її не покладено подавати гостям!
Жінка віддала хлопчикові пташину голову, він з'їв її й відразу заспокоївся. Коли настала ніч, прийшов той чоловік.
-Ось, я засмажила для тебе птаха, який зробив нас багатими: мені для тебе нічого не шкода. Якщо треба, і чоловіка свого принесу тобі у жертву, - сказала вона й поставила перед ним блюдо із птахом.
Подивився він у тарілку й не побачив пташиної голови.
- А де голова птаха? - запитав чоловік.
- Мій хлопчик голосно плакав, і ми нічим не могли його заспокоїти. Тоді я віддала йому пташину голову - адже її не подають гостям, - і він заспокоївся, - сказала жінка.
Розгнівався чоловік, ударив по блюду кулаком, розбив його й пішов.
Відправився він до свого друга, який порадив йому з'їсти пташину голову, і розповів, що відбулося.
-Якщо з'їж голову того хлопчика, станеш або царем, або самою багатою людиною, - сказав той.
Чоловік повернувся до жінки.
- Якщо любиш мене, даси мені з'їсти голову твого сина, - сказав він їй.
- Завтра ввечері я зроблю це, - пообіцяла жінка. Сусідка чула їхню розмову, вона пішла до його аталик-анаи розповіла, що почула. Та вночі побрала хлопчика, пішла з ним у інший аул і виростила його як рідного сина.
Коли хлопчик змужнів, він добув собі коня й зброя, став полювати. За відвагу й молодецтво, за щедрість його полюбили всі аульчане.
Одного разу юнак проходив повз одного будинку й побачив у вікні прекрасну дівчину. Розв'язав він одружитися на ній.
Посватав він цю дівчину, і вона погодилася стати його дружиною, але сказала, що вона дочка пануючи й що потрібно надіслати сватів до її батька. Юнак подумав, що царівна не піде заміж за простого селянина, але Усе-таки послав сватів до царя. Цар сказав, що згодний віддати за нього свою дочку за умови, якщо він уб'є бляго, який уже стільки років лютує у його царстві.
Юнак погодився вбити бляго, нехай тільки йому дадуть провідника, який укаже місцезнаходження чудовиська. Зібралися п'ятдесят тисяч воїнів пануючи й стали просити джигіта не їхати до чудовиська. Вони розповіли, що багато раз намагалися знищити його, але це їм не вдалося, і юнак, якщо поїде, загине. Але той твердо стояв на своєму, і цар дав йому провідника. Разом з ним відправився й один з наближених царя, який сам мріяв одружитися на царівні.
Відправилися вони у шлях. Довго їхали й побачили щось чорне й блискуче.
-Бачиш ось це чорне, блискуче вдалині - це і є бляго. Прагнеш - іди далі до нього, я залишуся тут, - сказав провідник і зупинився.
Юнак верхи на коні під'їхав прямо до бляго - той міцно спав - і розрубив його. Неподалік стояли воїни, дивилися, що буде. Коли вони побачили, що чудовисько повалене, кинулися до джигіта, а один з них сказав:
- Про юнак, ти, напевно, з'їв голову чудесного птаха - цей дракон спить лише у тому випадку, якщо до нього наближається людина, съевший голову такого птаха.
- Аталик-Ана говорила мені, що я з'їв голову такого птаха, - відповів юнак.
На честь переможця дракона влаштували велике джегу, яке тривало три дні. На четвертий день цар зібрав запрошених і сказав:
-Багато років я царюю у вас, може бути, декого я з вас і скривдив, може бути, є незадоволені мною. Тепер я зостарився й прагну поступитися свій трон тому, хто сьогодні став моїм зятем.
Усе погодилися з ним, і юнак став царем.
Юнак послав людей за батьком і матір'ю. Їх привезли, і син привітно зустрів їх, улаштував у їхню честь джегу на сім днів і сім ночей.
Після закінчення джегу молодий цар у присутності всіх тих, що зібралися велів поставити старого й бабу у центрі кола й оголосив:
-Нехай вони розповідять усю правду про своє життя. Якщо вони щось сховають або збрешуть, я велю їх стратити.
Старий першим розповів про те, як він бідно жив, як купив чарівний птаха, як став хаджі. Коли ж прийшла черга розповідати бабі, вона сховала правду; тоді юнак покликав аталик-ану, і вона розповіла про те, як поводилася жінка після від'їзду чоловіка.
Молодий цар звернувся до людей і сказав:
-Ось що із мною трапилося, і тепер ви довідалися, хто я й звідки я: це мій батько, це моя мати. ПРО, моя мати, покайся перед батьком у вчиненому, і він вибачить тебе! Поселитеся у цьому будинку, ви знайдете усе, що буде потрібно!"Ось таку історію розповів підданий пши.
Вислухав пши й велів не стратити сина, посадити його у темницю, а сам повернувся додому.
Але його дружина знову стала вимагати розправи над пасинком. Ранком пши знову велів повісити юнака, і знову зібралися люди. Хтось із підданих сказав:
- Чи варто через слова жінки вбивати людину. Уб'єш, а потім, навіть якщо захочеш, не воскресиш його. Не можна поспішати у такій справі.
Раптом люди побачили якусь людину - він щосили біг до місця страти. Те був аталик юнака. Підбігши, він кинувся у ноги пши:
- Ой-Ой, усе це трапилося через мене! - закричав він.- Це я велів хлопчикові мовчати. Тепер розкажи, мій хлопчик, як усе було.
Юнак заговорив. Він розповів про усе, що відбулося. Виявилося, що унаути пши чули усе, що говорила дружина пши юнакові, і вони підтвердили правдивість його слів.
Пши знову розгнівався. Він велів привести необ'їждженого семирічного жеребця, прив'язати жінку до його хвоста й пустити коня по степу.
Так загинула підступна жінка, а інші сталі жити багато й щасливо.