Один пекар замісив уночі тісто й, очікуючи, поки воно зійде, приліг здрімнути, розв'язавши про себе, що не проспить. Але заснув міцно й прокинувся тільки ранком. Прокидається у жаху, думає: тісто, мабуть, зіпсоване, і він зазнав величезний збитку.
- Боже мій! Уся випічка пропала, гроші пропали! Та де я поберу борошно на завтра?
Побіг він у пекарню й остовпів від здивування: хліб випечений і розкладений для продажу. Покупці миттю розхапали всі буханці - хліб-те виявився надзвичайно смачним!
На наступну ніч пекар знову поставив тісто й ліг спати, і знову хліб виявився смачно випеченим. Пекар став робити так щоночі й розбагатів. Та ось одного разу говорить він своїй дружині:
- Давай, дружина, сховаємося й подивимося у замкову щілину, хто за нас так старанно працює?
Заглянули вони опівночі у замкову щілину й побачили, що у пекарню зайшов якийсь маленький бідний німець у обірваному платті, зняв із себе сюртук, засукав рукава й став працювати. Закінчивши роботу, він одягся й зник. Чоловікові й дружині шкода стало німця. На інший день вони купили йому новий сюртук і поклали його у пекарні. Але, на жаль, одяг як лежав, так і залишилася лежати. А німця й сліду нема. Отут вони зрозуміли, що це був не німець, а шрейтеле.