Один швець якось устав зимовим ранком ще затемна. Він праг приготувати свій товар, щоб відвезти його на базар. Сидить, працює, готові черевики кладе у мішок.
Раптом у вікно до нього просунулася величезна мова. Мова була такий довгий, що дістав до шевця. Однак швець не злякався. Коли мова, ізвиваючись і подовжуючись, дотягся до шевця й став лизати йому руки, той схопив з верстата гострий, як бритва, ніж, яким він різав товсті підошви. Змахнув ножем і відітнув кінчик мови. Однак мова миттю отрос і знову простягнувся до шевця.
Отут швець зрозумів, що це з ним лантух жартує, і знову відрізав кінчик мови, розраховуючи, що вже отут чорт утече. Зовсім ні. Відрізаний кінчик мови знову отрос. Це дуже сподобалося шевцеві. Він став відтинати кінчик мови, і чим більше відтинав, тем довше ставала мова. Ця гра тривала до світла. А як розвидніло, побачив швець своє горе. Не мова він різав, а черевики.
Увесь товар у шматки порізав.