Про старого

29-09-2016, 09:13 | Евенські казки

Жив маленький хлопчик. Не було у нього ні батька, ні матері. Тільки дві сестри жили разом з ним. Ось одного разу гойдається хлопчик на гойдалці й співає: – Хто мене прийде покачати? Якби був батько, то він мене покачав би, якби була мати, то вона мене покачала б. Бачить, іде старий. Почув він пісню й говорить хлопчикові: – Давай я тебе покачаю. Покачав він хлопчика, а той йому потім і говорить: – Ну, тепер ти йди у нашу юрту, сестри мої сьогодні дуже смачне м'ясо варять. Пішов старий є м'ясо. Наївся досита й заснув. Дівчини розв'язали подшутить над ним. Приклеїли вони до вій старого оленячу вовну, пофарбовану у червоний колір. Старий виспался й, нічого не підозрюючи, побрів додому. - Увечері, коли вони з бабою пили чай, старий глянув на димовий отвір і говорить: – Дружина, дивися, адже наша юрта загорілася! Баба від страху вибігла на вулицю й стала кидати на юрту сніг. А потім зрозуміла, що ніякого вогню не було. Повернулася вона у юрту й сказала старому: – Що ти мене, старий, обманюєш? Нічого не горить! - Ні, горить, подивися гарненько нагору! - Що з тобою, старий? Подивися на мене! Старий глянув на бабу, і вона побачила приклеєну до його вій червону вовну. - Навіщо ти приклеїв вовну до вій? - запитала вона у чоловіка. - Я нічого не знаю, нічого я не приклеював, – відповідає старий. - Хто ж приклеїв тобі цю вовну? - продовжувала розпитувати баба. - Де ти сьогодні був? - Сьогодні вдень я гуляв, а потім їв смачне м'ясо й відпочивав у одних жінок. Ось я зараз піду й отругаю їх. Це, напевно, вони зробили. Побрів старий до дівчат. Підійшов до їхньої юрти, а близько неї знову хлопчисько на гойдалці гойдається й знову співає. - Давай я тебе покачаю, – говорить старий. - Ні, ти краще йди до моїх сестер, співай у них смачного м'яса. Увійшов старий у юрту. Дівчини подали старому смачну їжу. Поїв старий і знову заснув. Тоді дівчини розмалювали особа сплячому старому вугіллям і червоною фарбою. - Виспался старий і, нічого не підозрюючи, пішов до себе додому. По шляху він розв'язав напитися у річці. Підійшов до річки, нагнувся й побачив яку та дивну особу. Старому здалося, що у воді жінка. - Жінка, ти чому у воді живеш? - запитав старий. Ніякої відповіді не надійшло. Яка горда жінка, – подумав старий. - Не прагне із мною навіть розмовляти. Тоді старий ще раз звернувся до жінки: – Горда жінка, вийди до мене! Знову мовчання. Очевидно, вона не прагне йти до мене тому, що у мене є баба, – подумав старий і сказав: – Жінка, я вб'ю свою дружину й прийду до тебе. Усе наше майно принесу із собою. Прийшов старий додому. Убив свою дружину. Зібрав речі й, притяг їх до ріки. Знову нагнувся до ріки й знову побачив жінку. - Горда жінка, я вбив свою бабу й речі приніс тобі, – говорить - старий. - Що ти будеш робити з моїми речами? чи Потрібні вони тобі? Старому здалося, що жінка киває головою. Тоді він сказав: – Зараз я буду кидати речі у воду, а ти їх вистачай. Кинув старий у воду ковдра. Воно не втопило, а поплило по ріці. А старий подумав: Яка багата жінка! Навіщо їй моя ковдра? Кинув тоді він шкребок для вироблення шкір. Шкребок відразу ж пішов до дна. А старий подумав: Ну, як же, багата жінка – так шкребка не побере! Чим же тоді вона буде шкіри виробляти? Покидав старий у воду всі речі, а потім сказав: – Мила жінка, зараз я сам до тебе прийду! Упав старий у воду вниз головою й втопив.

Зараз ви читаєте казку Про старого