Люди з роду самату були раніше безоленними. За давніх часів жив один оленний людей з роду муггади. Ця людина говорить одного разу:
- У мене оленів дуже багато.
У самату ж були тільки собаки.
Одного разу муггади пішов погостювати до самату-старику. Цей самату жив близько рибного озера. Вогонь він розпалював шелюгою, тому що дров у нього не було. Прийшов до самату оленний муггади й говорить:
- Агов, дядько, у тебе є собачки? ПроДай-но мені пари собак. Відповідає йому самату:
- Ну, бери. Є у мене собаки. А ти що можеш дати мені замість? Оленний муггади говорить:
- Оленів у мене повна череда. Багато! Ніяк не можу їх без собак зібрати.
Запитує його старий-самату:
- Скільки побереш собак за своїх оленів? Той відповідає:
- Не знаю. Дивлячись як ти будеш цінувати собак? Тоді старий-самату говорить:
- Ти давай мені двох оленят, одну важенку й одного бика. Більше нічого не поберу. Може бути, у мене теж олені будуть.
- Добре, – говорить муггади. Віддав самату оленному старому двох собак і побрав за це двох оленят.
Годує дідок оленят. Так і живе. Говорить він оленному муггади:
- Звідки ти прийшов? Якого роду-імені?
- Як же я тобі скажу про свій рід, про мій: імені, – відповідає йому муггади. - Ти сам про це довідайся.
- Як, – говорить йому самату, – я скажу тобі про твій рід? Може бути, помилюся я чи ні, але ти називаєшся Тисланга (оленячий бог).
Відповідає йому муггади:
- Добре, це правабоно. Я тобі двох оленят дав. Добре, що ти вгадав, хто я. Ці телята у тебе виростуть.
Той самату не дуже був старим. Говорить йому Тисланга:
- Якщо ти дитину знайдеш, то давай оленів бідним людям. Хто б не прийшов до тебе із проханням, ти ніколи не відмовляй. Але якщо будеш відмовляти тим, хто бідує, однаково я про це довідаюся, тому що я тебе буду завжди бачити.
З тих пір з'явилися олені у людини з роду самату.