У давні-давні часи стояв у одному селі багатий будинок. Багато поколінь змінилося у ньому, але самим коштовним скарбом того будинку завжди залишалася чашка. Дуже гарна це була чашка - із зеленої порцеляни із блакитним відливом. Іноді по вечорах діставав хазяїн свою чашку з особливої шухлядки й любувався нею.
Ось якось раз відправився багатій у харчевню - із друзями попировать. Знатний була вечеря! Наївся багатій до відвалу, а хазяїн усі частування підносить так підносить. Та що ні частування, те неодмінно у гарній чаші лежить. Цікаво багатієві стало, розв'язав він чашки хазяйські ліпше розглянути. Побрав одну - мовою від задоволення прищелкнул, побрав іншу - головою схвально кивнув. Побрав третю - так від подиву так з відкритим ротом сидіти й залишився. Була та чашка як дві краплі води на його власну схожа! Та теж із зеленої порцеляни із блакитним відливом! Витріщив багатій ока на чашку, погляду відвести не може! А отут і друзі чашку запримітили. Стали вони її з рук у руки передавати, так нахвалювати:
- Що за дивовижна штучка!
- Ніколи у житті нічого схожого не бачив!
- Заставляюся, немає на світі іншої такої чашки!
Слухав багатій друзів, слухав, а сам від злості вуж розум втратив. Прийшов, нарешті, у себе. Покликав хазяїна й говорить:
- Прагну я, наймиліший, чашку цю у тебе купити! Заплачу, скільки прагнеш, нічого не пошкодую! Називай ціну!
Схилився хазяїн харчевні у шанобливому уклоні, а потім і говорить:
- Вибачте мене великодушно, але не можу я цю чашку продати. Дісталася вона мені від батька, а батькові - від діда. Багато поколінь нашої сім'ї зберігали її, як саму коштовну річ!
Зовсім розсердився багатій:
- Немає мені до цієї справи! - кричить. - Прагну купити чашку й куплю! Сунув він хазяїнові у руку 30 золотих монет. Не встигнули всі й оком моргнути, як схопив багатій чашку із зеленої порцеляни із блакитним відливом, високо підняв її над головою, так як кине на підлогу! Розлетілася чашка на дрібні шматочки!
Скрикнув хазяїн, гості з місць повскакивали, а багатій посміхається так руки потирає!
- Не потерплю я, - говорить, - щоб ще у когось на світі така чашка
Була! Чашка із зеленої порцеляни із блакитним відливом - скарб тільки мого будинку!
Повернувся багатій увечері додому радісний, і відразу до заповітної шухлядки направився. Зараз, - думає, - на свою чашку подивлюся. Відкрив він шухлядка, так так без пам'яті й упав. А коли опам'ятався, бачить - лежать у шухлядці осколки розбитої чашки із зеленої порцеляни, а серед них - 30 золотих монет, ті самі, які він заплатив хазяїнові харчевні.