У один сільський готель зайшов мандрівний торговець. За плечима у нього був великий тюк з товарами. А господарка готелю була жадібна жінка. Коли вона побачила тюк, їй захотілося його роздобути. Вона відвела торговця у кімнату, а сама побігла до чоловіка порадитися, як виманити у торговця тюк.
- Це дуже легко зробити, - сказав їй чоловік.- Треба нарвати трави мега, зварити її й підмішати у вечерю. Трава мега відбиває пам'ять. Якщо торговець її поїсть, він неодмінно забуде тюк у нас.
Господарка так і зробила: пішла у сад, нарвала повний оберемок трави мега, зварила її й відвар підмішала у усі блюда, навіть у мал. А потім подала усе це на вечерю торговцеві.
Торговець з'їв вечерю й нічого не помітив. Тільки голова у нього небагато закружилася й до особи долила кров; йому захотілося спати. Він пішов до себе у кімнату, ліг і відразу заснув. Ранком він прокинувся ще на світанку з важкою головою, зібрався й пішов далі.
Господарка почекала, поки торговець піде з готелю, і зараз же кинулася у його кімнату за тюком. Але кімната виявилася порожньою. Господарка усе оглянула, усе обшарила. Тюк не голка, помітити його неважко. Але як не шукала, а знайти його ніяк не могла. Розсерджена, вона побігла до чоловіка.
- Ні до чого твоя трава мега! Дарма я її варила. Торговець пішов і нічого нам не залишив.
- Не може бути! Хто поїсть трави мега, неодмінно що-небудь забуде. Пошукай гарненько! Напевно, він що-небудь забув.
Господарка знову кинулася у кімнату, де ночував торговець, знову усе оглянула, усе перерила й знову нічого не знайшла. Нарешті вона зупинилася посередині кімнати й розгублено оглянулася по сторонах. Раптом вона ляснула себе по чолу й на весь будинок закричала:
- Забув! Забув!
Чоловік почув її лемент і прибіг до неї.
- Ну що? Що забув?
- Заплатити забув!