Його ім'я було Рики, але народ прозвав хлопця Рики-Бака - Рики-Дурень, тому що з народження він перебував у стані дитинства. По цій же причині всі були добрі до нього й не зллилися, навіть якщо він, ризикуючи підпалити будинок, клав палаючу тріску на матер'яну сітку від мошкари й ляскав у долоні від радості побачивши полум'я, що займається.
У шістнадцять років Рики-Бака був високим сабоним юнаком, але по розуму він назавжди залишався у щасливому віці приблизно двох років і продовжував відіграти тільки із самими маленькими дітьми. Діти старше, від чотирьох до семи років, не брали його у свою компанію, тому що він ніяк не міг навчитися їхніх ігор і пісням. Його улюбленою іграшкою була мітла на довгій ручці, яку він використовував як дерев'яну конячку. Годинником він міг скакати на цій мітлі нагору й униз по схилу напроти свого будинку, сміючись при цьому заразливим дзвінким сміхом.
Одного разу ввечері він розшумівся більше звичайного. Вийшов сусід - його кликали Саду - і попросив Рики пошукати собі інше місце для ігор. Дурень смиренно поклонився й потім пішов ладь, винувато волочачи за собою свою довгу іграшку. Завжди слухняний і абсолютно нешкідливий, якщо, звичайно, йому не представлявся випадок пограти з вогнем, він рідко кому давав привід для скарг. Його нитки з життям, що протікало на сільській вулиці, навряд чи були міцніше, чому у щеняти або курчати, і коли зрештою він зник, ніхто із сусідів цього не помітив, крім того самого Сади. Правда, пройшло кілька місяців, коли щось нагадало йому про Рики,
- Що трапилося з Рики? - запитав він старого дроворуба, який поставляв паливо всьому кварталу, - Де він? Пам'ятається, хлопець часто допомагав тобі нести у'язки із хмизом. Чому я його не бачу?
- Рики-Бака? - перепитав старий. - Ах! Рики мертвий, бідолаха! Так, він умер, напевно, рік тому, якось зненацька.
Лікар сказав, у нього у голові була якась хвороба. Від цього й умер...
Однак незабаром після цього трапилася дивна історія, пов'язана з бідним Рики.
Справа у тому, що, коли він умер, його мати написала китайськими
Ієрогліфами його ім'я - Рики-Бака - на його лівій долоні. Та протягом багатьох днів невтомно читала молитви. У них вона просила богів дозволити йому переродитися у більш щасливе створення.
Та ось місяця три через у достойнейшем будинку Нанигаши-Сами, у Кейимачи, народився хлопчик. Та про жах! На долоні його лівої руки можна було ясно прочитати написане китайськими ієрогліфами - " Рики-Дурень"! Це свідчило тільки про одне: народження дитину з таким написом було викликано чиїмось благанням. А раз так, то рідні почали наводити довідки про те, хто б це міг бути. Нарешті продавець овочів повідомив їм, що так кликали одного простого хлопця, що жив у кварталі Ушиеоме, який умер минулої восени. Тоді батьки послали двох свої слуг на розшуки матері Рики. Скоро без особливої праці її знайшли й розповіли, що трапилося. Мати Рики була рада надзвичайно. Ще б - рід Нанигаши на всю округу славився своїм багатством і знатністю. Але слуги сказали, що вся сім'я Нанигаши дуже розстроєна й сердита через те, що на долоні хлопчика написане "Бака".
- Де похований твій Рики? - запитали вони.
- На цвинтар Дзендеджи, - відповіла вона.
- Будь люб'язна дати нам небагато землі з його могили, - попросили слуги. Мати Рики пішла з ними до храму Дзендеджи, показала їм могилу, і вони побрали кілька жмень землі й віднесли із собою, загорнувши у фуросики А бідної матері дали небагато грошей... десять сен...
Ви, напевно, прагли б довідатися, для чого призначала земля з могили?
Самі розумієте, якось не личить дитині зі знатної сім'ї вирости з
Таким дурним словом на долоні. Та не існує на світі іншого способу
Знищити ієрогліфи, що потрапили на тіло подібним магічним шляхом, крім як
Натерти шкіру землею, узятої з могили того, хто носив це ім'я у попередньому
Народженні.
Це подіяло.
А ось як буде з головою?..