Як Місячний старець самого доброго звіра шукав

Давним-давно це трапилося. Надумав якось Місячний старець довідатися, хто зі звірів самий добрий. Подивився на землю - бачить: живуть у лісі мавпа, лисиця й зайчик. Перетворився тоді Місячний старець у бідного мандрівника, спустився на землю, підійшов до звірів і говорить: - Утомився я з дороги, сил немає далі йти. Три дні у роті рисового зернятка не було. Допоможіть, звіринки! Не дайте вмерти з голоду. - Бєдний мандрівник! - викликнули звірі. Піднесла мавпа Місячному старцю плоди з дерев - соковиті, солодкі, лисиця риб принесла - більшу, свіжу. Один тільки зайчик коштує, з місця не шелохнется: нічого у зайця їстівного немає. Заплакав зайчик, запричитав: - Чому ж я-те можу допомогти бідному мандрівникові? Думав-Думав і надумав: - Принеси, мавпа, хмизу побільше, а ти, лисиці, розпали вогонь, так пожарче. - Що ти таке придумав? - стали запитувати звірі, але зробили всі, як зайчик сказав. Підійшов зайчик до мандрівника й говорить: - Нічого у мене немає. Але не витримає моє заяче серце, якщо вмреш ти з голоду. Стрибну я зараз у багаття, присмажуся, ти вуж мене й з'їж. Почув мандрівник такі мовлення - миттю у Місячного старця звернувся й говорить: - Давно шукав я по світлі самого доброго звіра. Та мавпа, і лисиця правабоно зробили, що на допомогу слабкому прийшли. Але Усе-таки самий добрий серед вас-зайчик. Поберу-но я тебе, зайчик, із собою на Місяць. Підняв Місячний старець зайця на руки й зник. Та якщо у ясну ніч ти уважно подивишся на Місяць, те обов'язково побачиш там Місячного старця й маленького зайця.