Було це давним-давно. Борсук покликав равлика піти разом з ним на поклоніння у храм Исе (Исе - місцевість у Японії, де перебуває багато прадавніх храмів; головний з них називається Исе.).
Кілька днів були вони у шляху, і, коли підходили уводити, увести до ладу Великому храму, равлик сказав: - Пан борсук, що це ми з тобою плетемося кроком? Тобі не набридло? Не чи спробувати нам тепер пуститися до Великого храму Исе наперегони?
- Ну що ж, це буде цікаво, - погодився борсук і приготувався бігти. Равлик розкрив краї раковини й непомітно прилаштувалася до кінчика борсукового хвоста. Борсук побіг.
- Хіба я поступлюся якомусь равликові! - присуджував він, додаючи кроку.
Незабаром він пірнув у ворота храму.
- Ну ось, я переміг!
Борсук від радості махнув хвостом, ударив їм про кам'яну сходинку-і отут почулося: Крак!
У равлика, що примостився на кінчику його хвоста, відпала половина раковини й упала на землю. Але равлик, перемагаючи біль, сказала:
- Агов, пан борсук, адже ти спізнився! Я вже давно тут. Бачиш, вилізла з раковини, щоб відпочити.
Хіба міг хитрий равлик зізнатися, що вона програла?!