Багато років тому жила-була літня пара, і було у старих три сини. Ішов час, сини виросли й перетворилися у три прекрасні здоровіші, розумних парубків. Кожному з них була видана чимала сума грошей, для того щоб вони вели самостійне життя. Усі вони знайшли грошам гарне застосування й змогли побільшати цю суму триразово. Та були вони так само задоволені своїм добробутом, як їх батьки горді успіхом своїх синів.
Одного разу старі призвали до себе всіх трьох і запитали: « Завдяки чиїй великодушності й доброті ви зараз квітнете?»
«По милості Трьох Коштовностей, і особливо завдяки доброті наших люблячих батьків ми зараз квітнемо», — відповіли два старші сини.
Але молодший сказав: «Я щасливий і процвітаю, тому що була на те воля Трьох Коштовностей, однак і моя кмітливість і заповзятливість отут зіграли чималу роль».
Батьки страшно розсердилися на молодшого сина за його зухвалість і невдячність і прогнали його від себе. У своїй прикрості юнак зрозумів, що не випливало кривдити батьків різкою відповіддю, однак при цьому подумав, що у його словах не було нічого, крім істини, яку він почував у своєму серці. Знаючи, що вже пізно просити прощення або намагатися надолужити свою провину, він упакував пожитки й відправився у найближче місто. Незабаром після прибуття його стан збільшився ще більше, і він одружився на пацюку по імені Жи-Мі. Це був не простий пацюк: вона не тільки робила всю домашню роботу, але й давала йому корисні ради щодо того, як краще вести справи. У результаті його стан продовжував рости. Видалося, після того як юнак одружився на пацюку, справи у нього особливо пішли на лад, і він був задоволений своїм життям.
Потім у один літній день батьки знову скликали своїх синів і попросили їх принести по шматкові льоду. Молодший син довго ламав голову, не знаючи, де дістати лід у таку жару. Його мучила думку про те, що він знову засмутить своїх батьків. Повісивши голову й витираючи із щік сльози, він повернувся додому й повідав про непосабоне завдання своїй дружині.
«Не хвилюйся, — сказав пацюк, — я добуду для тебе шматок льоду», а потім і справді простягнула йому лід, який до них немов з неба звалився.
Не чекаючи ніяких роз'яснень і рад, охоплений захватом юнак кинувся бігти до рідного дому. Два старші брати з подивом глянули на лід. Вони просто не повірили своїм очам, коли молодший брат приніс лід настільки швидко, та ще у такий жаркий день. Їм було соромно запитати, як і де він його дістав, у той час як батьки були дуже задоволені й обсипали юнака похвалами.
Кілька місяців через, у середині зими, коли лютував такий мороз, що навіть залізо давало тріщини, а за вікнами усе було тьмяним і непоказним, та й дерева повністю облетіли, батьки знову скликали синів і веліли їм принести прекрасні й благоухающие квіти. Та знову, коли молодший син залишав рідну домівку, у нього на душі скребли кішки. Так само як він не міг придумати, де побрати шматок льоду влітку, так і зараз ламав голову, де у середині зими можна дістати квіти. «Моя вірна дружина знайшла для мене лід улітку, але де ж вона побере квіти у такий лютий мороз?» — думав юнак.
Коли він повернувся додому, дружина утішила його й пообіцяла добути квіти. Та знову, звідки не візьмися, з'явився букет самих прекрасних у світі квітів. Обережно, намагаючись не пом'яти букет, юнак приніс його у рідну домівку й простягнув батькам. Знову вони пожурили старших синів за те, що те не витримали випробування, сказавши, що тільки молодший дійсно почитає своїх батьків і вміє працювати.
Пройшло багато років. Коли батьки зрозуміли, що роки беруть своє й смерть уже не за горами, то скликали своїх синів на бенкет, присвячений возз'єднанню сім'ї. Кожний із синів привів із собою дружину. Старші хвасталися друг перед іншому красою свого подружжя й потішалися над дружиною молодшого брата. Дружини також від них не відставали, відпускаючи дурні жарти із приводу пацюка. Однак батьки нічого не сказали, тому що саме молодший син приніс їм лід улітку, а квіти взимку. Вони думали, що за цим щось криється.
Коли справа дійшла до бенкету, бедняжка-пацюк не зміг з'їсти ні єдиного шматочка, тому що дружина старшого із братів настала їй на хвіст ногою. Щоб збільшити біль і приниження, її змусили прислужувати за столом і мити посуд.
Безмовно й ні хвилини не коливаючись, пацюк устав через стіл і підкорилася їхнім наказам. Але, коштувало їй наблизитися, як друга дружина із силою настала на хвіст, так так, що злізла вся щуряча шкурка. Та під нею виявилася найпрекрасніша дівчина з підземного царства нагов. Усі присутні лише переглядали між собою, втративши від здивування дарунок мовлення. Молодший син теж був здивований, зате тепер він зрозумів, звідки узялися його добробут і удача. Що стосується дівчини, то вона, немов не відаючи про те, що відбулося, продовжувала прислужувати, як якби була не принцесою із країни нагов, а просто розторопною служницею. Дружини старших братів згоряли від сорому.
А потім принцеса запросила свого чоловіка і його старих батьків у своє царство, де вона посадила батька на золотий трон, матір — на срібний, і...