Був-Жив мужик, у нього було три сини. Жив він багато, зібрав два казани грошей — один закопав у клуні, іншої у воротах. Ось помер цей мужик, а про гроші нікому не сказав. Одного разу був на селі свято; ішов скрипаль на гулянку й раптом провалився крізь землю; провалився й потрапив у пекло, прямо у те місце, де багатий мужик мучився. «Здраствуй, знайомий!» — говорить скрипаль. Відповідає йому мужик: «Ти негаразд потрапив сюди! Тут пекло, і я у пеклі сиджу». - « За що ж ти, дядько, сюди догодив?» — « За гроші! Було у мене грошей багато, жебраком не давав, два казани у землю закопав. Ось зараз стануть мене мучити, ціпками бити, пазурами терзати». - « Як же мені-те бути? Мабуть, і мене замучать!» — «А ти мабуть, сядь за трубою на грубці так три роки не їж — так уцілієш!» Скрипаль сховався за трубою, прийшли ненаші, сталі багатого мужика бити так присуджувати: «Ось тобі, багатій! Тьму грошей нагромадив, а сховати не зумів; туди закопав їх, що нам сторожити невміч! У воротах бесперечь їздять, коня нам голови підковами поразбивали, а у клуні ціпами нас молотять».
Тільки пішли ненаші, мужик і говорить скрипалеві: «Якщо вийдеш отсюдова, скажи моїм дітям, щоб вони побрали гроші: один казан у воріт закопаний, а іншої — у клуні, і щоб роздали їх на злиденну братії». Потім ще набігла ціла хата ненаших і запитують у багатого мужика: «Що у тебе російським духом пахне?» Мужик говорить: «Це ви по Русі ходили, російського духу набралися!» — « Як би не так!» Стали шукати, знайшли скрипаля й закричали: « Га-Га-Га, скрипаль тут!» Стягнули його із грубки й змусили відіграти на скрипці. Він три роки відіграв, а йому за три дні здалося; вморився й говорить: «Що за диво! Бувало, відіграв я — у один вечір усі струни порву, а тепер третій день відіграю — і усе цілі. Господи благослови!» Тільки вимовив — усі струни й лопнули. «Ну, братики, — говорить скрипаль, — самі бачите: струни лопнули, не на чому відіграти!» — «Постій, — сказав один нечистий, — у мене є два бунти струн, я тобі принесу». Збігав і приніс; скрипаль побрав струни, потягнув і знову тільки вимовив: «Господи благослови!» — обоє бунту лопнули. « Ні, братики, ваші струни мені не годяться; у мене свої будинки є, дайте — сходжу!» Ненаші його не пущают: «Ти підеш!» — говорять. «Якщо ви не вірите, то пошліть із мною кого-небудь у провідників». Ненаші вибрали одного й послали зі скрипалем.
Скрипаль прийшов у село; чує: у крайній хаті весілля справляють. «Підемо на весілля!» — «Підемо!» Увійшли у хату; отут усе скрипаля довідалися, запитують: «Де це ти, братик, три роки пропадав?» — «На тому світлі був!» Посиділи, погуляли; ненаш кличе скрипаля: « Настав час іти!» А той: «Перегоди ще трошки; дай мені на скрипці пограти, молодих повеселити». Доти просиділи, поки півні запекли: отут ненаш пропав, а скрипаль став говорити синам багатого мужика: «Ваш панотець наказав вам побрати гроші: один казан у воріт заритий, а іншої — у клуні, і велів усі ці гроші жебраком роздати». Ось відкопали обоє казана, сталі роздавати гроші по злиденної братій: чим більше їх роздають, тим більше їх додається.
Вивезли ці казани на перехрестя: хто не їде повз, усякий берет звідти, скільки рукою захопить, а гроші усе не збувають. Подали чолобитну государеві; він і наказав: у деякому місті йшла дорога у об'їзд — верст п'ятдесят буде, а якщо прямо прокласти, то всього п'ять верст, і наказав государ вибудувати прямоезжий міст. Ось і вибудували міст на п'ять верст, і на та справа обоє казана спорожнили.
У ті часи якась дівиця народила сина й покинула його з малолітства; ця дитина три роки не їв, не пив, і усе з ним божий ангел ходив. Прийшла дитина на міст і говорить: «Ах, який славний міст! Дай боже тому царство небесне, на чиї гроші його побудували». Почув господь цю молитву й велів своїм ангелам випустити багатого мужика з пеклу кромішнього.