Їхав уночі мужик з горщиками; їхав-їхав, коні у нього утомилася й зупинилася саме проти цвинтаря. Мужик випріг коня, пустив на траву, а сам приліг на одній могилі; тільки щось не спиться йому. Лежав-Лежав, раптом початку під ним могила розчинятися; він зачув це й схопився на ноги. Ось могила розчинилася, і звідти вийшов мрець із гробовою кришкою, у білому савані; вийшов і побіг до церкви, поклав у дверях кришку, а сам у село. Мужик була людей смілива; побрав грооовую кришку й став біля свого воза, чекає — що буде?
Незабаром прийшов мрець, хвать — а кришки-те немає; став по сліду добиратися, добрався до мужика й говорить: «Віддай мою кришку, не те у жмути розірву!» — «А сокира-те на що? - відповідає мужик.- Я сам тебе скришу на дрібні частини!» — «Віддай, добра людина!» — просить його мрець. «Тоді віддам, коли скажеш: де був і що робив?» — «А був я у селі; вморив там двох молоді хлопців».- «Ну, скажи тепер: як їх пожвавити можна?» Мрець мимоволі каже: «Отрежь від мого савана ліву полу й побери із собою; як прийдеш у той будинок, де хлопці уморені, насип у горщик гарячих вугіль і поклади туди клаптик від савана, так двері зачини; від того диму вони зараз оживуть». Мужик відрізав ліву полу від савана й віддав гробову кришку. Мрець підійшов до могили — могила розчинилася; став у неї опускатися — раптом півні закричали, і він не встигнув закритися як треба: один кінець кришки зовні залишився.
Мужик усе це бачив, усе примітив. Стало розвиднюватися; він запріг коня й поїхав у село. Чує у одному будинку плач, лементи; входить туди — лежать два хлопці мертві. «Не плачте! Я зможу їх пожвавити».- «Оживи, рідний; половину нашого добра тобі отдадихм», - говорять родичи. Мужик зробив усі так, як навчив його мрець, і хлопці ожили. Рідні обрадувалися, а мужика негайно схопили, скрутили мотузками: « Ні, дока! Ми тебе начальству представимо; коли пожвавити зумів, стало бути, ти й вморив їх!» — «Що ви, православні! Бога побійтеся!» — заволав мужик і розповів усе, що з ним уночі було. Ось сповістили по селу, зібрався народ і повалив на цвинтар, відшукали могилу, з якої мрець виходив, розрили й убили йому прямо у серце осиковий кіл, щоб більше не вставав так людей не морив; а мужика знатно нагородили й із честю додому відпустили.