Ось були-жили старий з бабусею. У них нікого не бувало — ні дітей, нікого, одні вони жили. Поїхав дідок по дрова. Поїхав по дрова, ударив пеньок — вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Ах, мені б потрібно було віз дров!» Ось і наклал він йому віз дров.
Приїхав дідок додому, бабуся його й запитує: «Що це таке, ти як це, дідок, скоро з'їздив? Я нічого не могла поправити, а ти вуж з'їздив!» — «Так мені добре вийшло: приїхав у ліс, ударив пеньок, вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Мені потрібно віз дров». Він мені й наклав віз дров».- «Екой старий, який негарний! Ти б сказав: «Мені треба грошей віз!» Ну, поїдь, старий, на інший раз до того ж пню!»
Ось старий приїхав, ударив пеньок — вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Так мені б грошей віз!»
Побрав і наклал йому грошей віз.
Приїхав старий додому, зажили вони з бабами добре, багато.
Ось вони жили-жили, баба й придумала: «Ах ти. старий! Ти, старий, поїдь, проси у нього, щоб ти був купець, а я б була купчиха й торгували б ми лавкою, були б у нас прислуг!»
Приїхав старий у ліс, ударив пеньок — вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Так ось що мені треба: щоб я був купець, а моя баба — купчихою й торгувала; були б у нас прислуг!» — «Поїдь, дідусь, додому — ти будеш купець, а баба твоя буде купчиха, будете торгувати у крамниці, і будуть у вас прислуг!»
Приїхав додому старий — уже коштує крамниця, баби його вже купчиха, і він зробився купець, і є у них і прислуг. Та так живуть-поживають, що й ковда нікуди. Торгують, народ до них ходить і дивується: «Що таке у цього старого сделалося? Де він побрав такий капітал, зробився купцем, а баба його купчиха? Поставили крамницю й торгують?»
А баба говорить: «Ах, старий-старий! Набридло вуж торгувати лавкою! Поїдь-но ти, попроси, щоб була у нас церква поставлена й ти б був піп, а я б 5ила матушкою; були б у нас певчи, і стали б ми служити, і люди молилися б богу».
Приїхав старий у ліс, ударив пеньок — вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Так ось, уже баба замучилася, набридло їй купчихою торгувати, треба їй, щоб вона була матінкою й щоб була у нас церква поставлена, і я б був панотець, і були б у нас півчі, і ходили б до нас люди молилися, і ми б їм обідню служили».- «Поїдь, дідусь, додому, буде у вас церква поставлена, ти будеш панотець, а баба твоя — матінка, будуть у вас півчі, і будуть ходити до вас люди богу молитися».
Приїжджає дідок додому — коштує у нього церква, сам зробився панотцем, а баба його матінкою; співають там півчі — служать обідню.
Ось тепер так живуть вони добре. Жили-Поживали, бабі це знову не сподобалося: «Старий, докуле я буду мучитися? Люди ходять — на мене дивляться. Поїдь, проси, щоб ти був цар, а я була царицею, і були б у нас війська, і були б прислуг!»
Старий поїхав у ліс, ударив пеньок — вискочив Гріш: «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Так ось що: я б був цар, а баба була б царицею, і були б у нас війська, і були б у нас прислуг, а ми б сиділи на троні з бабою!» — «Поїдь, дідусь, додому! Будеш ти цар, а баба твоя буде царицею, і будуть у вас війська, і будуть прислуг, і будете ви сидіти на троні».
Приїхав старий додому, зробився царем, а баба царицею. Отже, у них прислуг, війська, сидять вони на троні, ходить до них народ, издивляется: що це таке случилося?
Час пройшов, заманулося бабам: «Що таке це, старий? Старий, мені ця жись не глянется! Поїдь і проси, щоб був ти богом, а я б була богинею, молився б на нас народ богу!»
Ось приїжджає дідок, ударив пеньок — вискочив Гріш. «Ну, що, - говорить, - дідусь, бажаєш?» — «Так ось що: ця нам жись не глянется з бабою — ходить народ і дивується, нас дивляться! Треба, щоб я був бог, а моя баба була богиня!» — «Поїдь, — говорить, - дідусь!»
Приїхав старий додому — ні трону ніякого, і всі уб-ралося, старий зробився кобелем, а баба сукою. Ось до чого добилися!