Занадився у село біс. Стали усе боятися ходити. Та отут говорить одна дівка: «Не боюся я біса! Я його віднаджу від нашого села. Навіть у лазню піду й, що ви прагнете, вам наварю». Мужики й відповідають: «Напечи млинців».
Пішла дівка у лазню й розвела тісто на млинці. Отут і біс приходить: «Здраствуй, дівка! Що ти отут робиш?» — «Млинці печу; сідай, і тебе зараз почастую».
Напекла дівка млинців, насмажила сала й поставила перед бісом. Біс запитує: « Як тебе, дівка, кличуть?» А вона відповідає: «Кличуть мене Ясам».
Сидить біс, уплітає млинці, і отут сало як бризне бісові у очі. Він підхопився, закричав, а дівка схопила млинці й утекла.
Прибігли чорти, запитують біса: «Хто? Хто?» А біс кричить: «Я сам! Я сам!»
Ну, чорти розсердилися так як далечіні, дали ще бісові!
А дівка прийшла у хату й говорить: «Ну ось, бачите, не боюся я біса; геть він сидить у лазні й горланить».
Так і віднадився біс, більше він не приходив.