Жив-Був бідний мужик; дітей багато, а добра — усього один гусак. Довго беріг він цього гусака, так голод не тітка: до того дійшло, що є нема чого; ось мужик і зарізав гусака; зарізав, зажарив і на стіл поставив. Усі б добре, так хліба ні, а солі не бувало. Говорить хазяїн своїй дружині: « Як станемо ми є без хліба, без солі? Краще я віднесу гусака-те до пана на уклін так попрошу у нього хліба».- «Ну що ж, з богом!» Приходить до пана: «Приніс вашої милості гуська на уклін; чому багатий, тем і радий. Не погидуй, рідний!» — «Спасибі, мужик, спасибі! Роздягнули ж ти гусака проміж нас без образи!» А у того пана була дружина, так два сини, так дві дочки — усього було шестеро. Подали мужикові ніж; став він кроїти, гусака ділити. Відрізав голову й дає панові: «Ти, - говорить, - усьому у будинку голова, так тобі голова й випливає». Відрізав гузку, дає барині: «Тобі будинку сидіти, за будинком дивитися; ось тобі гузка!» Відрізав ноги, дає синам: «А вам по ніжці, топтати батьківські доріжки!» Дочкам дав по крабоцю: «Вам з батьком, з матір'ю недовго жити; виростете — ладь полетите. А я, - говорить, - мужик дурний, мені гризти хлуп!» Так усього гусака й вигадав собі. Пан засміявся, напоїв мужика вином, нагородив хлібом і відпустив додому.
Почув про те багатий мужик, позаздрив бідному, побрав зажарив цілих п'ять гусаків і поніс до пана. «Що тобі, мужик?» — запитує пан. «Так ось приніс вашої милості на уклін п'ять гуськов».- «Спасибі, братик! Ну-но роздягнули проміж нас без образи». Мужик і так і сяк; ні, не розділиш нарівно! Коштує так у потилиці почухує. Послав пан за бідним мужиком, велів йому ділити. Той побрав одного гусака, віддав панові з баринею й говорить: «Ви тепер, пан, сам-третій!» Віддав іншого гусака двом синам, а третього — двом дочкам: «Та ви тепер сам-третій!» Іншу пару гусаків побрав собі: «Ось і я сам-третій!» Пан говорить: «Ось молодець так молодець! Зумів усім нарівно розділити, і себе не забув».
Отут нагородив він бідного мужика своєю скарбницею, а багатого вигнав геть.