Ішли по обжорному ряду два мужики, розмовляли. Один і говорить; «Якби я був царем, я б усе лук їв!» А іншої: « Ні, якби я був царем, я б усі калачі з медом їв!»
А цар отут і був, за ними йшов. Ось він і запитує одного: «Прагнеш бути царем?» А той мужик був смирний, як побачив царя, злякався й говорить: « Ні, це я так тільки — пожартував!» Цар запитує іншого: «Прагнеш бути царем?» Цей був посмелее й говорить: «Прагну!» — «Ну, підемо із мною!» — говорить цар. Пішли.
Прийшли у палац. Цар велів м'яку постіль виготовити й покласти на неї мужика. Поклали. Цар і запитує: «Ну, що, мужик, м'яко?» — «М'яко!» — говорить. «Добре?» — «Добре!» — «Міцно спати будеш?» — «Міцно!» — «Принесіть теперича, - говорить цар слугам своїм, - кинджал вострий і повісьте його над самою головою мужиковой на одній ниточці!»
Негайно ж слуги принесли кинджал і повісили. Як повісили, мужик і заблагав до царя: «Панотець, ваша величність, не дайте вмерти без покаянья душі християнської, не загубите душі хрещеної, другові-недругу замовлю у царі бажати!» — « Те-То ж, - говорить цар, - ось так-те й усе наше життя царське щогодини на ниточці тримається! Та жити добре, так побоювання багато! Іди теперича з богом, - говорить цар, - і не завиствуй уперед царьову життю, а щонайпаче співчувай!»
З тих пір повно мужикові у царі лізти, і калачем не заманиш більше його у цю посаду.