Жив-Був старий так баба. У них було сім овечушек так восьмий жеребеночек, так бик-пестряк, так кішка-посудниця, так собачка-пустолайка, парнечек так дівчина.
Жили вони під горою. Ось і занадився вовк на гору ходити — сяде на угоре-те так виє — пісеньки-тих чи співає, чи що. Ось вовк - від і виє:
Гарний, гарний палац,
Солом'яний ґанків!
У селянина було сім овець,
Восьмий жеребеночек,
Так бик-пестряк,
Так кішка-посудниця,
Так собачка-пустолайка,
Дідок так бабуся,
Парнечек так дівчина! Старий-Те слухав, слухав та й говорить: « Мабуть-но, баба, віддай ягничку: добре шпарко вовк - від виє!» Віддали одну ягничку. Вовк з'їв. На інший день знову сіл на угор - від і виє:
Гарний, гарний палац,
Солом'яний ґанків!
У селянина було сім овець,
Восьмий жеребеночек,
Так бик-пестряк,
Так кішка-посудниця,
Так собачка-пустолайка,
Дідок так бабуся,
Парнечек так дівчина!
(Точно так само вовк приходить і виє щодня; щораз йому дають по вівці. Потім старий віддає: лошати, бика, кішку, собачку, парнечка, дівчину, бабу. З'ївши останню, вовк знову приходить і виє:
Гарний, гарний палац,
Солом'яний ґанків!
У селянина було сім овець,
Восьмий жеребеночек,
Так бик-пестряк,
Так кішка-посудниця,
Так собачка-пустолайка,
Дідок так бабуся,
Парнечек так дівчина!) Слухав, слухав старий і говорить: «Шпарко добре вовк - від виє — піду сам!»
Вийшов на угор - від — вовк і з'їв той-те-стар-те.