Бідний мужик ішов по чистому полю, побачив під кущем зайця, зрадів й говорить:
- Ось коли заживу домком-те! Поберу цього зайця, уб'ю батогом так продам за чотири алтини. На ті гроші куплю свинушку. Вона принесе мені дванадцять поросеночков. Поросятки виростуть, принесуть ще по дванадцяти. Я всіх приколю, комора м'яса нагромаджу. М'ясо продам, а на грошики будинок заведу так сам одружуся. Дружина-Те народить мені двох синів: Васька да Ваньку. Дитинки стануть ріллю орати, а я буду під вікном сидіти так порядки наводити: «Агов ви, ребятки, — крикну, — Васько да Ванька! Шпарко людей на роботі не підганяйте, видне, самі бідно не живали!» Так так-те голосно крикнув мужик, що заєць злякався й утік, а будинок з усім багатством, із дружиною й з дітьми пропав.