У деякому царстві, у деякій державі жив-був купець, і було у нього три дочки. Побудував він собі новий будинок і посилає на новосіллі ночувати старшу дочку, щоб після розповіла йому, що і як їй у сні привидиться. Та привиділося їй у сні, що вона вийде заміж за купецького сина. На іншу ніч посилає купець на новосілля середню дочку, що їй привидиться? Та приснилося їй, що вона вийде заміж за дворянина. На третю ніч дійшла черга до меншої дочки, послав і ту; і приснилося їй, бедняжке, що вийде вона заміж за козла.
Перелякався батько, не велів своєї улюбленої дочки навіть на ґанок виходити. Так немає ось, не послухалася, вийшла! А козел у цей час підхопив її на високі роги й відніс за круті береги. Приніс до себе й уклав на полати спати: соплі у нього біжать, слинь течуть, а бедняжка раз у раз хусточкою втирає, не гидує; сподобалося це козлові, знай чеше свою бороду! Зранку встала наша красуня, глядь — ан двір обгороджений частоколом, і на кожній тичинці по дівочій голівці; тільки одна тичинка проста коштує. Обрадувалася неборачка, що смерті уникла. А слуги давно її будять: «Не пора, пані спати, настав час вставати; у світлицях мести, сміття на вулицю нести!»
Виходить вона на ґаночок; летять гусаки. «Ах ви, гусаки мої сірі! Не із чи рідний ви зі сторонушки, не від чи рідного панотця несете мені звісточку?» А гусаки їй у відповідь: «Із твоєї-те ми зі сторонушки, принесли-те ми тобі звісточку: у вас будинку змову, старшу сестрицю твою заміж видають за купецького сина». Козел з полатей усе чує й говорить слугам: «Агов ви, слуги мої вірні! Несіть плаття самоцвітні; закладайте вороних коней; щоб три рази скакнули й минулого на місці».
Причепурилася неборачка й поїхала; коні миттю привезли її до батька. На ґанку зустрічають гості, у будинку бенкет горою! А козел у той час обернувся добрим легінем і ходить по двору з гуслями. Ну, як на бенкет гусляра не скликати? Він прийшов у хороми й почав вигравати: «Козлова дружина, соплякова дружина! Козлова дружина, соплякова дружина!» А бедняжка по одній щоці його хлоп, по інший хлоп, а сама на коней і була така!
Приїхала додому, а козел вуж на полатях лежить. Соплі у нього біжать, слинь течуть; бедняжка раз у раз хусточкою втирає, не гидує. Зранку будять її слуги: «Не пора, пані, спати, настав час вставати; у світлицях мести, сміття на вулицю нести!» Устала вона, прибрала усе у світлицях і вийшла на ґаночок; летять гусаки. «Ах ви, гусаки мої сірі! Не із чи рідний ви зі сторонушки, не від чи рідного панотця несете мені звісточку?» А гусаки у відповідь: «Із твоєї-те ми зі сторонушки, принесли-те ми тобі звісточку: у вас будинку змову, середню сестрицю твою заміж видають за дворянина багатого». Знову поїхала неборачка до батька; на ґанку її гості зустрічають, у будинку бенкет горою! А козел обернувся добрим легінем і ходить по двору з гуслями; покликали його, він і став вигравати: «Козлова дружина, соплякова дружина! Козлова дружина, соплякова дружина!» Бедняжка по одній щоці його хлоп, по інший хлоп, а сама на коней — і була така!
Відвертала додому; козел лежить на полатях: соплі біжать, слинь течуть! Пройшла ще ніч; зранку встала неборачка, вийшла на ґаночок; знову летять гусаки. «Ах ви, гусаки мої сірі! Не із чи рідний ви зі сторонушки, не від чи рідного панотця несете мені звісточку?» А гусаки у відповідь: «Із твоєї-те ми зі сторонушки, принесли тобі звісточку: у батька твого великий стіл». Поїхала вона до батька: гості на ґанку зустрічають, у будинку бенкет горою! Надворі гусляр походжає, на гуслях виграє. Покликали його у хороми; гусляр знову по-старому: «Козлова дружина, соплякова дружина! Козлова дружина, соплякова дружина!»
Бедняжка у одну щоку його хлоп, у іншу хлоп, а сама миттю додому. Дивиться на полати, а там одна цапина шкурка лежить; гусляр не встигнув ще обернути у козла. Полетіла шкурка у піч опинилася менша купецька дочка замужем не за козлом, а за добрим легінем; стали вони собі жити так поживати так добра наживати.