Якось раз під час відливу відправилася чапля на кораловий риф, так оступилася - нога й застрягла у тріщині. А отут приплив! Стала вода підніматися й скоро піднялася по саму цаплину шию.
Бачить чапля, пливе повз акула. Вона й просить:
- Урятуй мене!
- Перегоди небагато, - відповіла акула й спливла ладь. Бачить чапля, пливе повз тунець. Знову просить:
- Урятуй мене!
- Перегоди небагато, - відповів тунець і теж сплив ладь.
Потім неподалік від чаплі здалася тріска. Але й вона не захотіла виручити птаха з лиха. Отут пливе повз черепаха.
- Сестриця!-покликала її чапля.- Допоможи мені! Боюся, вода скоро ще вище підніметься!
Розколола черепаха корал, у якому застрягла нога чаплі, і птах легко злетів у повітря.
- Ти врятувала мені життя!-крикнула вона черепасі.- Дивишся, і я тобі коли-небудь придамся.
Незабаром жителі селища Хагелонга пішли ловити рибу. Вони спустили у воду мережа, закріпили її кути на підпірках і стали чекати. Спочатку у мережу заплила акула.
- Попалася! Тягни мережу! -закричали одні, а інші їм заперечили:
- Ні, не цей улов нам потрібний! Потім у мережу заплила тріску.
- Попалася! Тягни мережу! - знову закричали деякі, але інші сказали:
- Ні, не цей улов нам потрібний!
Багато риб побувало у мережах, але рибалки знову й знову випускали їх у море.
Нарешті у мережу заплила черепаха.
- Ось хто нам потрібний!-обрадувалися рибалки й, щасливі, прийнялися
"витягати її на берег.
Рибалки зв'язали черепаху й, поклавши її на пісок, спорудили навколо огорожу. Вождь селища сказав:
- Завтра приготуємо дров, наберемо листів, накопаємо ямса й засмажимо черепаху.
Ранком одні люди відправилися за дровами, інші - за листами, треті пішли викопувати ямс, а двох хлопчиків залишили сторожити черепаху. Раптом прилітає чапля й говорить хлопчикам:
- Прагнете, я станцюю для вас?
- Звичайно, - обрадувалися діти, - нам дуже хочеться подивитися, як ти танцюєш.
Вони принесли чаплі всякі прикраси із собачих і дельфінячих зубів. Чапля наділу їх на шию й почала танцювати. Пританцовивая, вона потихеньку наближалася всі ближче й ближче до огорожі, за якою лежала зв'язана черепаха.
Побачила черепаха чаплю й говорить:
- Сестриця! Мене прагнуть убити!
- Я допоможу тобі, - відповіла чапля.-Адже й ти мене врятувала колись. Повернулася чапля до хлопчиків, прийнялася танцювати ще веселіше й раптом
Запекла:
- Керембаебае! Керембаебае! Розв'яжи-но ноги! (А черепаха у цей час розв'язувала ноги!)
- Керембаебае! Керембаебае! Просунь голову через огорожу! (А черепаха у цей час просовувала голову через огорожу!)
- Керембаебае! Керембаебае! Вилазь! Вилазь! Тепер уся вилазь! (А черепаха у цей час уже вилізла на волю!)
- Керембаебае! Повзи до берега! Керембаебае! Поринай у воду! Керембаебае! Спливай у глибину!
Так черепаха була врятована.
Повернулися люди на берег, підійшли до огорожі, а черепахи-те й немає!
- Хто її міг її потягти? - здивувалися вони. Та запитують хлопчиків: Тут хто-небудь був?
- Нікого, крім чаплі, - відповіли хлопчики.- Вона танцювала для нас. А як зникла черепаха, ми й не помітили.
Засмутилися люди. А коли уважно оглянули пісок і побачили сліди черепахи, що тягнуться до берега, зрозуміли:
- Ніхто її не крав. Черепасі вдалося урятуватися. Вона у морі пішла.