Давним-давно на острові Муа жили семеро сліпих братів. Щодня плавали вони до рифа й били там рибу острогой. Перш ніж вийти у море, брати обв'язували голову й устромляли у пов'язку чарівне пір'я.
Пір'я вело братів до човна, указували їм напрямок. Якщо брати йшли вірної дорогою, пір'я розвівалося по вітру, якщо помилялися, пір'я раптово завмирало.
Пір'я підказувало, коли слід спустити вітрило й братися за тичини, коли тримати напоготові острогу, коли й куди метати її.
Наповнять брати човен рибою й вертаються додому, і знову ведуть їхнє чарівне пір'я. Тремтять, колишуться доти, поки брати благополучно не доберуться до будинку.
Та щодня за братами, що виходили у море під вітрилом, стежила догаи, злісна чаклунка з більшими вухами, якими вона укривалася, коли лягала спати. Їй було дуже цікаво знати, що ж це вони роблять у море цілий день.
Одного разу ввечері вона побачила, що човен із братами вертається. Догаи підплила ближче, підсунула під ніс човна колода й давай вигрібати рибу.
Потім витяглася колоду й з поживою спливла геть.
Відчули брати, що човен полегчала, і здивувалися.
- Мабуть, ми залишали рибу за борт. Гарненька справа! Що ж нам тепер є? - сказав один із братів.
Догаи пристосувалася чекати повернення братів з уловом і красти у них рибу. Зрозуміли брати, що хтось обкрадає їх. Але хто і як це робить?
Ось одного разу вночі самий молодший брат дочекався, поки інші брати заснуть, устав, побрав череп їх померлого батька, який вони дбайливо зберігали, натер його запашними листами й попросив послати йому віщий сон; - Скажи мені, батько, якщо зможеш, чому нам із братами не дано бачити очима, як усім іншим людям? Ми щодня наповнюємо човен рибою, а коли вертаємося додому, човен виявляється порожньою. У чому справа? Уночі приснився молодшому братові батько.
- Не ходи завтра до рифа, - сказав він. - Нехай брати вийдуть у море, а тебе чарівне перо приведе до піщаної доріжки, по ній черепахи виходять на берег відкладати яйця. Іди по доріжці - і знайдеш черепашачу кладку.
Розведи вогонь і звари два яйця, а потім розбий їх, протри ока - і прозреешь.
Молодший брат виконав у рє, що велів батько, і дійсно знайшов зір.
- Мій добрий батько, - сказав він, - ти послав мені гарний сон. Тепер я усе бачу: і наш будинок, і братів, і всі навколо себе. А черепашачі яйця, що залишилися, я принесу братам.
Пополудні став він чекати братів і раптом помітив, що у краю рифа сидить догаи й теж когось чекає. Побачив він, як догаи підплила й знову підсунула під ніс човна братів колода, як викидала рибу із човна, як спливла геть.
- Знову у нас мало риби, - поскаржилися брати. - Але ж наловили порядно!
Молодший брат спік черепашачі яйця на гарячому піску й велів братам протерти ока. Брати негайно прозріли!
Молодший брат розповів, хто краде у них рибу, і брати розв'язали покарати догаи.
Ранком вони знову зміцнили пір'я у головній пов'язці, як якби вони як і раніше були сліпими й покладалися тільки на силу своїх чарівних помічників, і пішли до човна. У кожного у руках - гарпун, мотузка й кийок з важким каменем.
Поплили брати до рифа, наловили риби й незабаром повернули назад. Дивляться - до них догаи на колоді підпливає.
- Ось хто краде нашу рибу! - викликнув молодший брат.
- Хоч би вона не зрозуміла, що ми тепер видючі, - сказав старший брат.
- Зараз ми її одурачим. Стежите за нею!
Брати прийнялися забирати вітрило, а догаи підклала колоду під ніс човна й зайнялася рибою. Тоді старший брат ударив її гарпуном, а інші обрушили на догаи кийка й списа.
- Ваша побрала! - сказала зла чаклунка. - Але я довго обманювала вас! А тепер я залишаюся тут, у рифа, а ви перетворитеся у камінь біля свого будинку!
Так догаи стала лагуною Догаи Малу, а брати, тільки-но ступили на берег, перетворилися у камені. Та зараз можна бачити сім каменів-братів, які коштують рядком над водою, а ледве подалі і їхній човен, що перетворився у скелю.